"Ми сиділи на самій високій горі щебеню біля кар"єру, — розповідає 13-річний Андрій Гончаренко з Гнівані. — Вдруг щебінь під ногами почав зсуватися. Було смішно, бо він ніби тікав із-під нас. Внизу стало видно вздовж лєнти дев"ять воронок. Ми зразу повскакували. А Владик не зміг. Ми хапали його за руки, коли щебінь засипав йому ноги по коліна, але втримати не могли".
Старший брат 11-річного Владислава Стародуба, Іван, 13 років, та його друг 12-річний Валерій Мельник побігли до робітників гранітного кар"єру. Кричали, щоб відключили транспортну стрічку.
— Я лишився тягнути Владіка, — каже Андрій. — Його сильно затягувало. Коли його не стало видно, я ще чув, як він кричав.
Прибігли хлопці з працівниками.
— Рабочі не виключили зразу стрічку, а сказали показати, де Владик, — розповідає Валерій. — Владика вже не було видно, його засосало у воронку. Тільки тоді рабочі виключили лєнту і стали розгрібати.
Прибула рятувальна служба. Розгрібали щебінь лопатами.
— Тіло хлопчика зразу знайти не вдалося, його надто далеко затягнуло у вирву. Коли витягли, він був мертвий, — розповідає директор школи N1, у якій навчався Владик, 52-річна Ганна Бондарчук.
Батьки Владислава прибігли до щебеневих гірок, коли його діставали.
— Син Іван кинувся до мене, — згадує батько 36-річний Ігор Стародуб. — Плакав і кричав, що він не винен. Я його довго заспокоював. Ми з жінкою його не винуємо. Видно, доля в нього чи в нас така. Тільки два місяці назад Івана на ноги після аварії поставили, як із Владиком таке сталося.
Ігор Стародуб працює комплектувальником на заводі залізобетонних конструкцій. Дружина — безробітна. Виховували двох синів.
Батьки не подаватимуть до суду на Гніванський кар"єр.
— Хоч уже Гнівань гуде, ніби ми збиралися на них жалітися, — говорить Стародуб. — Ми були в директора і просили нікого не наказувати. Бо в таких ситуаціях накажуть зовсім невинних людей. Жінка моя просила директора встановити якусь огорожу й сигналізацію, коли дробилки чи транспортну лєнту запускають. Щоб більше діти там не гинули.
— Колись ми на кар"єр гратися прийшли, то нас сторож прогнав. Сказав, що камінням від взривів може прибити, — веде протоптаною стежкою до щебеневих гір 12-річний Валерій Мельник. — Сюди ходили пригати в пісок. На шпалах у квача грали.
Шпали також на території Гніванського кар"єру між поіржавілих цистерн.
— Он у тій виїмці була сама висока гора, де ми сиділи, — показує Андрій. — Її всю розгорнули, як Владика шукали. А нашли його в транспортній лєнті під другою горою.
Хлопці не хочуть близько підходити до гір зі щебенем. Показують на них здалеку.
Головний інженер товариства "Гніванський кар"єр" коментувати інцидент відмовився. Секретар також відмовилася з"єднувати по телефону із директором підприємства.
Жителі Гнівані згадують, що декілька років тому на Гніванському кар"єрі на смерть розбився хлопчик. Він надто близько підійшов до краю ями і зірвався вниз. За кілька років дівчинка втопилася в Південному Бузі, катаючись зі щебеневих гірок.
Просили нікого не наказувати
— Найбільше нещасть зі школярами трапляється на канікулах, — говорить начальник обласного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій Ігор Рихліцький. — Проблема в тому, що в більшості населених пунктів немає дитячих та спортивних майданчиків. Тому діти самі шукають собі місця для ігор. Хочу попросити всіх батьків більше уваги приділяти дітям, організовувати їх дозвілля.
На п"ятий день Ігор Стародуб установив біля місця загибелі сина вінок.
2 
1
Коментарі