Село не розвивається, бо людям немає де працювати. Не розвинуті особисті селянські господарства. Люди хочуть взяти землю, але бояться, що держава введе великі податки. Хоча зараз податок на землю символічний — кілька десятків гривень з гектара. Селянин готовий стати власником, але немає обігових коштів на техніку. Більшість, особливо молодь, хотіли б її придбати і працювати на землі. Але не мають можливості.
Важко сказати, коли молодь почне повертатися у село. Мабуть, коли буде стабільність. Коли будуть знати, що літр молока сьогодні, завтра і післязавтра коштує однаково. Минулого року у нас посадили багато картоплі. Ціна була три гривні. Сьогодні — 50 копійок за кілограм. Оце біда, коли немає стабільних цін. Держава повинна розробити планову економіку. Ми повинні чітко знати: сьогодні картоплі потрібно посадити стільки, а кукурудзи стільки, а буряка, наприклад, не треба взагалі. Виробництво має бути пропорційним. Кожен регіон повинен себе забезпечити. Між собою регіони мають конкурувати. І обов'язково - перекрити кордони для ввезення тих продуктів, які ми вирощуємо самі.
Відроджувати тваринництво треба. Але досі, поки у нас господарюють холдинги, які тримають по тисячі гектар землі, це буде не скоро. Держава має створити кілька одноосібників-куркулів, які матимуть по 10-20 гектарів землі. І дати можливість їм розвиватися. Також мають бути невеликі селянські господарства, в яких працювало б по кілька сімейних пар. Це дасть робочі місця і якість продукції.
Якщо держава не зверне уваги на село, воно з часом просто зникне. Села, віддалені від обласного центру, просто приречені на вимирання і розорення. Доживемось до того, що будуть великі міста, навколо них декілька сіл, а потім нічого.
Колгоспи однозначно не потрібні. У землі має бути власник. При колективній формі власності люди не відчували відповідальності за землю. Нормальних керівників колгоспів, у якого люди заробляли, було мало. 70% голів колгоспів заробляли для себе та своєї сім'ї, а люди ходили, як на панщину. Частина населення хоче повернення тих часів. Бо в колгоспі можна було щось вкрасти, а у власника вже не візьмеш. Реформа була необхідна. Біда в тому, що як і всі реформи в країні, її почали, та не доробили.
Земля має продаватися. Її звідси екскаваторами і машинами вивозити не будуть. Вона має продаватися, аби мати власника. Можливо, варто внести обмеження у кількості гектарів, щоб уникнути монополії. А першочергове право викупити землі мала б держава. Бо є багато людей похилого віку, яким уже все рівно, де буде їхня земля. Для іноземців варто запровадити довгострокову оренду.
Важко спрогнозувати, на чому у селі можна заробити. Сьогодні рентабельне ягідництво — вирощування суниці, малини. Люди за два літніх місяці більш-менш нормально заробляють. Перспективне садівництво. Що буде далі - час покаже. Я говорю молодим: чіпляйтесь землі, вирощуйте щось. Це спасіння для села.
Наш народ працьовитий, але коли не бачить крайньої точки, робити не хоче.
Олександр ХРИСТЮК, сільський голова села Северинівка Жмеринського району Вінницької області
3 
1
Коментарі
39