— Коли наш спеціаліст Сергій сказав, що жирафа Марі вагітна, всі сміялися з нього цілий рік. У тому числі відомі спеціалісти. А тепер він сміється над нами, — розповідає 45-річний Михайло Пінчук, власник зоопарку "12 місяців" у селі Демидів під Києвом.
29 серпня тут народилося дитинча жирафи. Це — другий жираф, народжений в Україні за часи незалежності.
Вольєр для тварини має 10 м заввишки. На стелі намальоване небо у хмарах. Під нею прибудували балкон із сухим гіллям — кількатижневий запас їжі. Дорослий жираф раз у раз дотягується до гілля та пощипує його. Це — батько новонародженого жирафеняти Микола Степанович. Його привезли взимку 2015-го з Німеччини. Пізніше до нього долучилася подруга — жирафа Марі. У Німеччині вони теж мали спільне дитинча. Померло від поліатриту.
— У неволі жирафи народжуються рідко. Більше половини помирають, — каже 31-річний Сергій Бурч, спеціаліст відділу копитних. — Раптом я помітив, як Марі змінюється — опускається живіт, набирається молоко. Та ніхто мені не вірив, що вона при надії.
Вагітність жирафи тривала 15 місяців, пологи — кілька годин. У зоопарку підготувалися, закупили товстих матів, зверху застелили шаром сіна.
— Під час народження жирафеня падає з черева матері. А це — висота 1,5 метра. Тому мама завжди вибирає, де м'якше. Удар не травмує дитинча, а підштовхує його до першого подиху, — каже Михайло Пінчук.
Новина про народження жирафа застала власника зоопарку у відпустці в італійському місті Корлеоне. Вирішив назвати дитинча на честь Віто Корлеоне, головного героя роману Маріо П'юзо й однойменного блокбастера "Хрещений батько". У паспорті поставили ім'я — Віталій Миколайович.
— Віто — вилитий батько, — додає Сергій Бурч. — Забарвленням схожий — має таку ж сніжинку на грудях. Так само тупає ногою, коли щось не подобається.
Сергій із кількома відвідувачами заходить у вольєр. Віто поволі відступає у куток, спостерігає за незнайомими людьми. Марі стає між ним і гостями.
— Мати дбає про нього. Раніше малий боявся людей, тікав і ховався за нею. Тепер зрозумів, що люди не є загрозою, стали цікаві йому. Але ще до рук не йде, — Сергій Бурч годує Віто зерном із руки. — Перший місяць їв лише мамине молоко. Якось після прогулянки ліг на сіно, що підстилаємо, почав його жувати. Так зрозуміли, пора підгодовувати. Сьогодні за день з'їдає 90 кілограмів гілки, вдосталь сіна, вітамінізований корм із мюслів, люцернового сіна у гранулі та солі.
Віто народився зі зростом 160 см, зараз — більш як 2 м. За півтора року зріст перевалить за 4 м. Тоді житиме окремо від батьків.
2 
1
Коментарі