— Зараз гримить грім, а не постріли, — каже президент 43-річний Володимир Зеленський. 9 червня відвідує позиції українських військових у селищі Піски поблизу Донецька. — Однак ситуація на фронті досі складна. Між позиціями двох армій тривають негласні бойові дії.
Торік влітку на переговорах у Мінському форматі Україна та Росія погодили повне припинення вогню на Донбасі з 27 липня. У перші місяці кількість обстрілів суттєво зменшилася, лінія фронту стабілізувалася. Узимку-навесні 2021 року бойові дії активізувалися.
— У них все пристріляно, як і в нас, — розповідає 28-річний Володимир, офіцер однієї бригади Збройних сил. — Ми вивчили всі їхні слабкі сторони, вони — наші. Небезпека в тому, що вже все прострілюється. У нас є заборона на просування вперед, тому закопуємося у глибину. Деякі позиції нагадують шахти.
Навесні 2021 року російські снайпери вбили понад 20 захисників України. Зокрема і старшого офіцера, заступника командира батальйону, який обходив позиції.
— Ще наша проблема передової — дистанційне мінування, — продовжує Володимир. — Бойовики запускають квадрокоптери, ті скидають міни ПОМ‑2 у найнесподіваніші місця. Буває — прямо на голову.
З травня російські найманці почали більше використовувати міномети. Українські захисники активніше ховаються. Вогнем відповідають у крайніх випадках.
З моменту оголошення перемир'я українським військовим заборонили здійснювати розвідку в "сірій" зоні. Не дозволяли використовувати квадрокоптерів.
Бійці отримували свіжу інформацію через агентів на окупованих територіях або супутникові знімки від іноземних партнерів. Частину світлин Україні віддали безплатно, за решту доводилося платити.
З середини весни українська аеророзвідка знову запрацювала. У квітні над Донбасом кілька разів літав куплений у Туреччині безпілотник "Байрактар". Його вильоти спровокували агресію з боку російських найманців — обстрілювали наших захисників частіше.
На під'їзді до третьої лінії стоять блокпости Нацгвардії. На них на ротації перебувають гвардійці. Термін їхнього перебування та підрозділ, як правило, засекречені.
Їхнє основне завдання — контроль і перевірка документів та вантажів, пошук диверсантів.
— За день до приїзду Зеленського на фронті був начальник Генерального штабу Руслан Хомчак, — розповідає волонтер Роман Донік. — Усі блокпости Нацгвардії красиво пофарбували, на кожен поставили гарних дівчат у новій формі й амуніції. Зеленський поїхав і дівчат прибрали.
Востаннє нацгвардійці були на передовій 2019 року. Тоді полк "Азов" отримав ділянку відповідальності на Донеччині. З того часу на фронті працюють лише спецгрупи гвардійців, їхня робота засекречена.
З 2019-го Донецька та Луганська області поділені на три умовні зони — червону, жовту та зелену.
У першу, що межує з лінією зіткнення, доступ можливий лише з дозволу командувача. У жовту потрапити можна вільніше, однак перевіряють документи у всіх. Там розташовуються блокпости Нацгвардії поліції. У зеленій пересування не заборонене.
На передовій ротацію проходять бригади Збройних сил України. У жовтій зоні — друга та третя лінія оборони. На ній розташовується Нацгвардія та можливе перебування артилерії й танкових бригад.
— Де і які сили розташовані — все засекречено. Але позиції нині добре ешелоновані та мають системність, — додає Володимир.
У зоні ООС на ротаційній основі чергують загони поліції. Допомагають місцевим силовикам боротися зі злочинністю та контрабандою.
5 
1
Коментарі