— Подзвонила жінка. Питає, чи знаю, де мій син. Кажу, під Молдовою служить. Вона випалила: "Коли його привезуть як "вантаж-200", тоді спитайте в командира, чого привезли в труні. Під Молдовою війни нема", — жінка тремтячими руками витирає сльози біля Вінницького обласного військкомату.
Туди у вівторок прийшли матері та дружини солдатів-резервістів, яких відправили в зону АТО у травні. Вимагали пояснень, чого їх не попередили, що їхніх дітей і чоловіків везуть воювати на Донбас.
— Та жінка, що дзвонила, торгує в магазині в Краматорську. Каже, приходить до неї солдат по хліб. Дає 10 гривень, загорнуті у бумажку. На ній написано номер мобільного. Просить подзвонити і сказати, де він, — продовжує. — Їм закривають роти, щоб не призналися, де служать. Це що, другий Афган? Як можна послати на війну хлопців, які автомат тримали раз, коли приймали присягу? Хай замінять їх синами депутатів.
Військові просять не панікувати, а пишатися своїми синами.
Увечері телефоную товаришу. Андрій два місяці в зоні АТО.
— Нас не поміняють. Служитимемо рік або поки не закінчиться війна. Якщо введуть воєнний стан, то залишимося тут до 45 років, — говорить пошепки. — Тут один розводняк. Нам не сказали, куди їдемо, на який термін. Хлопці все кинули: у когось кредит чи мале дитя. У половини людей — бізнес. Як повернемось, воєнком точно в бороду получить. Як матері почали добиватися, замполіт зайшов і каже: "Маємо те, що маємо. А як не маємо, кричимо: "Слава Україні!".
2 
1
Коментарі
1