— Шість разів брався за англійську й лише торік почав говорити й писати, — розповідає 39-річний Владислав Самохін із Києва. Працює в торговельній оптовій компанії, англійська потрібна в роботі.
Цю мову вивчав у школі й університеті, де опановував фах економіста.
— Мав роботу в міжнародній компанії, треба була іноземна. Фірма оплатила викладача. Але навчання було у вільній формі. Практично не виконував домашніх, — каже Владислав. — Потім пішов на курси. Обіцяли навчити з нуля за два місяці. Нічого не вийшло — кілька раз захворів, запізнився. Бувало, на парі говорять про англійську, а в мене думки про роботу. І поїздки громадським транспортом напрягали. Майже 3 години йде на дорогу, живу за містом.
Став розмовляти англійською після двомісячних інтернет-курсів. Програму купив за 3 тисячі гривень. Заняття щодня, їх транслюють через відео на сайті курсів. Домашні завдання виконують на аркушах А4 й надсилають викладачам.
Добре, що не треба нікуди їхати. Тиждень навчався із готелю в Єгипті. Кожному з групи призначили вчителя, з яким він чотири рази на тиждень зідзвонюється і говорить по 15–20 хвилин на різні теми. Викладач наприкінці розмови надсилає помилки.
2 
1
Коментарі