середа, 10 січня 2018 00:55

"За час свята чотири рази чула вибухи"

— Я — самотня мама. Дитині ніколи таких подарунків не робили. Мати дівчинки з інвалідністю з Трьохізбенки взяла мене за руки, в очах сльози. Подарували їй телефон, що просила у Святого Миколая. — Модель не пам'ятаю, але кращий, ніж у мене, — каже психолог 34-річна Катерина Шутальова.

Бере участь у проекті "Олені Святого Миколая". Харківська громадська організація "Українські рубежі" другий рік збирає подарунки для дітей, які живуть на лінії розмежування Донецької та Луганської областей.

— Це був наш перший виїзд цього року — на Миколая, — продовжує. — Бо Трьохізбенка — далі за інші. Погана дорога, ліси заміновані, річка — водорозділ між нашими й сєпарами. У школу двічі потрапляли снаряди. Вікна закриті щитами. Ми зробили їм стіл із солодощами і фруктами. Спершу не торкалися. Звикли жити в дефіциті, без дозволу не брати. Десятикласники вийшли з нами виконувати танець "фіксиків". Дівчинка, яка мріяла про ролики, як дитину колихала їх: "Рідні мої, хороші, зараз додому прийдемо і я приміряю вас". Ще були гітара, боксерські груші, мобілки, бездротові модеми, багато футбольних м'ячів. За час свята чотири рази чула вибухи. Було чути й видно, як летить з однієї точки в другу. Не реагують, бо звикли.

Наш волонтер Ілля після свята вийшов із підлітками надвір: "Вірили, що вам це подарують?" Вони: "Який дурень у таке повірить. Просто писали, про що мріємо".

— Завжди в Україні Миколай приносив подарунки на Різдво, — каже співорганізатор проекту 52-річна Євгенія Левінштейн. — Не заперечуємо, якщо просять Діда Мороза. Буде ще п'ять виїздів — до старого Нового року.

Про що просять діти?

— Від "усім здоров'я, а мені — червоний м'яч" до гіроскутерів. Мають такі ж бажання, як діти в Києві чи Львові. Ще просять ананаси, хурму, гранати. Туди не завозять. 12–13-річні хочуть машину з радіоуправлінням, вертоліт, м'яку іграшку. Не награлися, бо шматок дитинства випав. Та сприймають усе по-дорослому. 6-річні діти не пам'ятають нічого, крім війни. Їм бракує уваги. Робимо їм свято. Купили мильно-бульбашкову машину.

Чому українці витрачають гроші на дітей, яких ніколи не бачили?

— Проект має двох адресатів — діти й дорослі. Багато хто додає лист або записку. Ми ніби сидимо на акумуляторі людського добра. Коли хтось приходить із подарунком, показуємо наші комори. Мають бачити це тепло.

Не бояться дарувати дорогі речі?

— Одна жінка відправила кілька. Серед них — шведська стінка. Хлопчик мало не плакав. Потім нам написала: "Подруги говорили: що ти робиш, легковірна дурепа? По дорозі продадуть". Під фото хлопчика в соцмережі позначила їх: "Бачите, все вийшло. Людям можна довіряти".

Чого бракує людям там?

— Відчуття країни, що пам'ятає і підтримує їх. На кожному святі говоримо, зі скількох міст України і країн світу прийшли подарунки — з Америки, Канади, Мексики, Монако, Барселони, Італії, Катару. Зараз чекаємо японські й мексиканські солодощі. Переважно надсилають українці.

Скільки запитів у вашій базі?

— Понад 1600. Базу вже закрили, але зі Станиці Луганської надіслали ще 27 листів. Не зібрали сотню подарунків для дітей, яких немає у базі. Будуть під час свята.

Хто ваші помічники?

— Маємо волонтера — пенсіонера Домініка зі Швейцарії. Купив причеп возити подарунки. Обрав Україну як місце, де може допомогти. Міг безбідно жити вдома. Читав про наші події у пресі. Здалося, що брешуть. Поїхав і залишився. Везе допомогу звідти, але зараз допомагає нам доставляти в сіру зону. Бо не маємо вантажівок. На місцях волонтери знаходять, де нам поїсти, поспати. Збирають дітей писати листи на свято. Дітей на лінії розмежування вдесятеро більше, ніж тих, із якими працюємо. Обираємо не кому гірше за всіх, а хто готовий і хоче нас прийняти.

"Беремо глину і все для малювання"

— Щоб могли їздити, потрібна одна десята від того, що збираємо на подарунки: дорога, зарплата людям, — каже волонтер Євгенія Левінштейн. — Це — робота, відрядження, канцтовари. Беремо глину і все для малювання, терапії, ігор. Із нами їздять дитячі психологи.

Не лише ми допомагаємо. Стоїть у селі військова частина. Там волонтери знають, що є 30–40 дітей. Роблять їм подарунки. Читали, що хтось 300 гостинців збирає.

Зараз ви читаєте новину «"За час свята чотири рази чула вибухи"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути