За день наловив два відра коропів

 

До села Ребедайлівка Кам'янського району Черкащини рибалки їздять ловити коропа. Благодійний внесок — 30 грн на день. За цей час на ставку можна впіймати півтора-два десятки кілограмових рибин.

— Пов'яжи нову ліску, 0,25 міліметра, бо трапляються екземпляри по 2-3 кілограми. Тоншу порвуть, — радить перед риболовлею 38-річний Олександр Шевченко з райцентру Кам'янка. —Нагостри ножі від бура, бо весь час треба шукать, де збивається риба. Бажано ще захватити багра.

О сьомій ранку став гуде від буріння. На кризі понад сотня рибалок. Збиваються купками-компаніями, свердлять по чотири-шість лунок. Усі ловлять на поплавкові вудки, нанизуючи по кілька мотилів. Здалеку видніється куртка з люмінесцентними рожевими смугами. Кремезний сільський голова 55-річний Леонід Левицький показує щось на кризі.

— Оце тут, хлопці, найбільша яма, а в ній коропи всігда штабелями стоять, — розгортає ногою сніг. —Я провалився на цьому місці, то чув, як по ногах хвостами били.

П'ять років тому він опинився у воді разом із ящиком, буром і рибою. Півгодини плавав, доки крик почули односельці. Там найглибше — короп любить у таких місцях зимувати.

Левицький свердлить кілька ополонок. Ловить на довгі, еластичні по 1,5 м вудки. Вони добре пружинять, тому короп рідко сходить.

З Олександром Шевченком ідемо вздовж старого русла. Дорогою він розгортає ногою кригу, придивляється:

— Узимку карась і короп рідко плавають по ставку, частіше збиваються в невеликих ямах. Може бути на квадратному метрі з півсотні рибин. Як натрапиш, то руки заболять їх тягать. Хватають мормишки один поперед одного. Там, де багато риби стоїть, нагору йдуть бульки. Лід у таких місцях знизу стає білий.

Не знайшовши такого місця, сідаємо навмання, де ще ніхто не бурив. Олександр наживляє не по два-три мотилі, як заведено, а скільки поміститься на гачок.

— Покажи собаці в одній руці маленьку котлету, а в другій  кілограмову палку ковбаси. Куди побіжить? Отак і крупна риба.

Неподалік у вусатого рибалки голосно гупає в алюмінієвому ящику.

За годину рибалки збиваються метрів за 50 від нас. Дехто стоїть із зігнутими вудками, то підіймаючи, то попускаючи рибину, яка добре впирається. Інші поспіхом свердлять ополонки поряд, за півметра від сусідів. Хвилин за 5 на це місце сходяться осіб 30. Невисокий черевань із набитого рибою ящика починає вкидати коропів у мішок. Дехто — на кригу, бо не влазить у ящики. Риба часто обривається в тих, хто має короткі, до півметра, вудки. Ловля триває близько години. У середньому кожен упіймав по десятку-два коропів. Потім ажіотаж ущухає, риба перестає брати.

Рибалки збираються компаніями поїсти. Більшість гріються від холодного вітру чаркою горілки. В одному гурті після доброго обіду голосно розказують анекдоти.

На мобільний дзвонить товариш Анатолій Халудров. Кличе у вершину — це метрів зо 200, у невеликій заплаві.

— Тут риба не в ямі збилась, а просто ходить, аж поплавками шевелить, як зачіпає ліску. Сідай і жди, підійде, — пояснює. — Як тягнутимеш, то вудку вгору не підіймай, бо побачать здалеку, що в нас клює, — мигом налетять. У сторону тягни. Може, якийсь і відчепиться, зате тихцем наловимо.

Починаю чистити щойно просвердлені ополонки. Анатолій каже, щоб витягував із них не всю кригу.

— Глибина близько метра. Короп бачитиме твою тінь, а він дуже лякливий, тому ополонки мають бути максимально прикриті кригою чи снігом, — ділиться секретами. — Ото скраєчку трохи розгорни, щоб поплавок став, і все.

Починається сніг. Поплавець підіймає тонкий шар снігу в ополонці. Доки тягну цей, другий теж здригається. Беру обох без багра. Коли рибина показується, різко втискаю пальці в очі й витягую. Якщо совати пальця в рота, обов'язково вислизне.

По обіді Анатолій відносить до авто повен ящик коропів. До 16.00 і в мене з-під кришки видно хвости. Кілограмів 15.

×