Старі гуцули у Верховинському районі Івано-Франківська в поминальний день ідуть до річки. Кидають у воду шкаралупу зі свячених писанок. У дорозі вона "стане" яйцем і на 20-й день допливе до давньоіндійських монахів-рахманів. Писанка сповістить їм, що прийшов Великдень і можна завершити піст. 20-й день після Провідної неділі називають Рахманським Великоднем.
У неділю на цвинтарі збираються всім селом біля хреста жителі Поляни Свалявського району Закарпаття. Кожна родина подає священику список померлих родичів. Не тільки тих, хто лежить на цьому кладовищі, а всіх померлих. Після служби підходять до могил родичів.
На Чернігівщині поминальний день називають "діди", "гробки", або "проводи". Померлих згадують у неділю, понеділок або вівторок. У селі Верби Коропського району родина сідає чотирма групками навхрест. Раніше все село сідало навколо кладовища одним великим столом.
"Червоною гіркою" називають недільний поминальний день на Харківщині та Луганщині. З"їжджаються всі родичі — навіть ті, хто живуть далеко. На кладовищі їдять тихо й швидко — не більш як півгодини. Після того йдуть на панахиду. Після неї заходять на могилки до знайомих. Їх поминають без випивки.
У Донецьку родичі цілують пам"ятники в поминальний день.
1 
1
Коментарі