Олександра Ларіна, якій зараз вісім місяців, із міста Макіївка на Донеччині, народилася сліпа й без носа. Після операції частково бачить одним оком.
22-річна Крістіна Ларіна з 32-річним Кирилом живуть у цивільному шлюбі. Свого прізвища він не називає. Працює водієм таксі. Вона була диспетчером у тій же фірмі, навчалася на економіста. Від першого чоловіка має дочку 5-річну Ксенію.
— Кристинка сейчас на курсах. Решила подучиться на парикмахера, — розказує її мати 53-річна Валентина Ларіна.
Вона невисока, волосся коротко підстрижене, пофарбоване на світле. На руках тримає онуку Олександру, гладить по голові, цілує. Дитина у блакитній кофті та жовтих махрових колготках.
— Я каждый день прихожу после обеда к ним. Присматриваю за детками. Мы с мужем перебрались к свекрови, а Кристина с семьей в частном доме осталась.
Розгойдує малу на колінах, розказує віршика про паровозик.
— Крістіна не п'є й не курить, — продовжує. — Дитину з Кирилом дуже хотіли. Вагітність пройшла нормально. І на обліку стояли. Тричі робили УЗД. Останній раз — за тиждень до пологів. Лікарі запевняли, все гаразд.
Пологи почалися уранці 4 березня. У палаті з Крістіною були чоловік і мати. Пізніше Кирило залишився, Валентину Анатоліївну попросили вийти в коридор.
— Я у віконце дивилася, — згадує Валентина Ларіна. — Бачу — дитина народилася. Цікаво стало, хто ж там. А лікарі мовчать, вдивляються. Я в палату: ну що? Кажуть, підійдіть, подивіться. Я спочатку очам не повірила. Не зрозуміла, що це таке. Сказали, що в дитятка немає носа.
Новонароджену забрали до реанімації. Там пролежала півтора місяця. Відразу було зрозуміло — дитина сліпа. Крістіна назвала дочку Олександрою, на честь святої Олександри. У реанімації немовля охрестили.
— Я приходила провідувати. Стану над нею і плачу, — говорить Валентина Анатоліївна. — Кажу: "Сашенька, ми з тобою всі, ми тебе любимо, ми тебе не покинемо". І знаєте, вона на слова реагувала. Лікарі казали, що не може бачити. А я помічала — як починаю говорити, дитина трошки одне очко розплющує на голос. І сильна така. Як схопить за палець — тримає міцно.
Батьки після народження Олександри здали тест на торч-інфекції, зробили генетичний та хромосомні аналізи. Відхилень лікарі не виявили.
— Дочці сказали, що якісь зміни відбулися на ранній стадії вагітності. Ймовірно, це екологія.
Чути, у коридорі відчиняються двері. Це повернулася Крістіна. Невисока, струнка, зі світлим волоссям по плечі. Бере доньку на руки. Та чіпляється за срібний ланцюжок на материній шиї.
— Найстрашніше було, як Сашу з реанімації забрали, — розповідає Крістіна. — У лікарні її годували через зонд. А що ж удома робити? Потім приловчилися. Годую чотири рази на день. Спочатку вставляю трубочку, шприцом потрошку ввожу їжу. Через трубку вона потрапляє у стравохід. Даю молочні суміші, кашки. Потроху вчимося їсти самі. Саша дуже любить йогурт.
Дівчинка дихає ротом. Батьки купили їй пустушку, всунули трубку, щоб донька могла дихати, коли спить.
— Ротик постійно відкритий, — додає мати. — Швидко пересихає слизова. Зволожую шприцом без голки.
У квітні Олександрі Ларіній зробили повну томограму черепа й обличчя. Виявилося, що носових ходів, хрящів та кісток у неї немає. В інтернеті рідні знайшли клініку в Санкт-Петербурзі, яка могла прооперувати очі.
— Ми назбирали грошей на одне очко. Спасибі людям, що допомогли, — говорить Крістіна. — У вересні їздили в Пітер, зробили операцію. Мала почала реагувати на телевізор, іграшки. У грудні поїдемо з другим оком. У клініку приходив лицевий хірург. Казав, можна буде наростити хрящі й сформувати ніс. Але перед цим потрібна нейрохірургічна операція, десь у 2 роки.
— Сашенька розвивається, як усі нормальні дітки. Поки що не ходить, але стоїть дуже впевнено, — розказує Валентина Анатоліївна. У неї троє дітей та четверо онуків. — Любить купатися, гратися. Аґукає, звуки видає. Відколи бачити почала, любить іграшки, що світяться. Улюблена — кулька, яка блимає світлом.
Родина Ларіних просить про допомогу.
Реквізити картки: "Приватбанк", №4405 8850 1892 5666
Отримувач: Ларіна Крістіна Володимирівна
2 
1
Коментарі
30