— Коли почалася ця історія і розійшлася перша інформація, я мав колосальну підтримку дуже багатьох людей. Це стало для мене терапією. Тепер немає іншого виходу — треба одужувати, — казав письменник 65-річний Володимир ПАНЧЕНКО влітку 2018-го. За кілька місяців до того з'явилося повідомлення про його хворобу. Небайдужі перераховували гроші йому на операцію та лікування. Ввечері 14 жовтня Володимира Євгеновича не стало. Діагноз не розголошують.
Володимир Панченко родом із села Демидівка Любашівського району на Одещині. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. Іллі Мечникова. Шість років там викладав. Згодом переїхав до Кропивницького. Викладав у педінституті ім. Володимира Винниченка. 1990-го став депутатом першого скликання Верховної Ради. Керував Центром досліджень сучасної літератури при Києво-Могилянській академії. 2007-го заснував літературний портал "ЛітАкцент". Був учасником об'єднання інтелектуалів "Ініціативна група "Першого грудня".
— Із 2018 року побачили світ його три книжки. Володимир ніби заклинав смерть шаленою роботою, — каже кінокритик 69-річний Сергій Тримбач. — Він був сонячною людиною, безмірно багатою, передовсім — на талант людяності.
Захистив докторську дисертацію за творчістю Володимира Винниченка. Автор низки праць з історії української літератури.
— Усі книжки Панченка дуже схожі на нього — розумні, літературно артистичні й за кожною вгадується ціла бібліотека, до якої він тягнувся своїм спраглим і сміливим розумом, — каже письменник Михайло Слабошпицький, 73 роки. — Він мужньо йшов до кінця своїх днів. Тільки кілька разів обмовився, що вийшов на "особливу творчу форму".
З Володимиром Панченком прощатимуться у Кропивницькому 17 жовтня біля пам'ятника Володимиру Винниченку. Такою була остання воля покійного. Залишилися дружина Людмила Дмитрівна і двоє дітей: син Ярослав — історик, донька Олеся — дизайнер.
2 
35413
Коментарі