— Колись тут був гастроном для тіла, а тепер — для мозку, — каже адміністратор кафе-книгарні "Довженко.Книги.Кава.Кіно" Євген. 29 вересня заклад відкрився по вул. Воровського, 43а, у центрі Києва.
Має дві зали: одна — з книгами, в іншій — столики. На стінах висять портрети письменників і режисерів.
— Назвали на честь 120-річчя Олександра Довженка. Тут можна книги почитати за чашкою кави або купити. Проводимо перегляди фільмів, зокрема й Довженкових, — продовжує Євген.
У першій залі книги викладені на полицях і піддонах. На підвіконні — подушка та плед для читання.
— Це місце любить молодь і діти, — розповідає продавець-консультант 29-річна Марічка. — Ми і старших людей привчаємо до такого. Показали одній жінці років 60. Вона там півгодини лежала, гортала твір Умберто Еко "Маятник Фуко".
Серед книжок багато дитячих та художніх, є історичні та кулінарні. Продають і російських видавництв. За столиком п'є апельсиновий сік історик 58-річний Данило Яневський.
— Другий день працюю в цій книгарні помічником продавця. Це була моя давня мрія. Приходжу на дев'яту ранку, мию підлогу — і до роботи, — Данило Борисович відсовує вбік ноутбук. — Тут цілком інший рівень співрозмовників: від Сунь-Цзи до Курта Воннегута, від Сергія Жадана до Павла Загребельного. Сюди приходять абсолютно різні люди за статтю, віком, достатком. Але всі вони — носії смислів. За перший день роботи продав книжок на 4 343 гривні. Найбільше запам'яталася жінка з Радомишля на Житомирщині. Виявилося, вона знає мою куму.
До кав'ярні заходить киянка 41-річна Ольга Гавура з подругою Ольгою Шарагіною, 28 років, з Криму. Замовляють дві кави і пироги з яблуками. Платять 70 грн.
— Ми давні приятельки. Колись працювали в Ялті, — каже Ольга Гавура. — У березні подруга з родиною переїхала до Києва. Коли вибирали місце для зустрічі, вирішили, що підемо в "Довженка". Тут гарна книгарня і смачна кава.
— Моя спеціальність — українська література. У Криму викладала в українській гімназії. Після анексії її закрили, — каже Ольга Шарагіна. Навчається в аспірантурі педагогічного університету ім. Драгоманова. — Раніше в цій книгарні не була. Тепер заходитиму часто. Атмосфера надихає до творчості.
— Учора зустріла тут письменницю Ладу Лузіну, — сидить за іншим столиком 24-річна Валерія Терехова. — Вона пила каву і мило спілкувалася з персоналом.
Кава в закладі коштує 15 грн. До полудня її продають на 5 грн дешевше. Пироги — по 25 грн. Також пропонують варення "Смак літа". Є кілька видів: із полуниці та конопель, полуниці та базиліку, мандаринів та імбиру. 60-грамова баночка коштує 50 грн.
— Варення не купуватиму, бо свого вдома вистачає. А от від пирога не відмовлюся, — 29-річна Ельвіра Остапенко сідає за столик зі збіркою повістей американського письменника Кена Кізі. — Працюю поряд у туристичній фірмі. В обідню перерву заходжу сюди. Почитати книжку краще, ніж пліткувати з колегами.
Там в основному богема спілкувалася
— Літературні кафе як явище виникли в Європі наприкінці ХІХ століття. У радянські часи функції літкафе виконували харчевні при відділеннях Спілки письменників. У Києві був "Еней" у підвалі на Банковій, кулінарія на Хрещатику, на Прорізній "Трембіта" і гастроном на Пушкінській. Там читання відбувалися не часто. В основному, богема спілкувалася за бухлом, — розповідає письменник Андрій Кокотюха, 44 роки. — У новий час у столиці відкрили літературне кафе "Остання барикада". Проіснувало років зо два. Зараз такий статус має "Купідон". "Довженко" — чергова спроба. Аудиторія почасти випадкова, якщо нема організаторів культурних заходів. Насправді, таке кафе повинно стати культовим місцем для богеми. Проте розхристаний Київ не має зараз єдиного літературного обличчя, існує у вигляді тусовок за інтересами. Вони можуть зібратися де завгодно.
4 
1
Коментарі
1