Ексклюзиви
Вівторок, 13 лютого 2018 06:36

"Вісім тисяч нам вистачає на півмісяця. Для Києва — це не гроші"

— Хрещатик — найкоротша центральна вулиця столиці в Європі. Її довжина — 1,2 кіло­метра, — 32-річна Анна Алексеєва німецькою проводить екскурсію для туристів. Вона у жовтому пуховику. Говорить у гучномовець, супроводжує групу з 15 осіб. Увечері 8 лютого на Хрещатику людно.

— Анька знову німців привезла. Може, кілька бокалів для пива спихну. Вони помішані на літрових кухлях, — говорить жінка в лисячій шубі й шапці-вушанці. Продає сувеніри неподалік.

— Ти думаєш, вона їх до нас поведе? — її напарниця за сусіднім прилавком поправляє мат­рьошки з портретами Меркель і Трампа. — У неї тепер подруга в переході з'явилася. Дає їй 10 відсотків від виторгу.

— Вчора один білорус у мене блок туалетної бумаги з Путіним купив, — наливає з термоса чашку чаю. — Питав, чи з Лукашенком нічого не маю. А в мене з бацькою влітку тільники були. Треба кілька світерів на пробу замовити. Білоруси до нас зачастили. Виручка в січні просіла вдвічі. Михайлівна за день має більше, ніж я, — киває на жінку, що пропонує перехожим зважитися за 5 грн.

— Я Ваньку с трех лет по разным кружкам таскала, а он как был бездарью, так и остался. А у подружки Софии малой за два года в футбол играть научился. В школу "Динамо" пригласили. У Катьки Сидоренко сын в девятом классе победил на конкурсе изобретений в Германии. Изготовил пылесос для бассейнов, — фарбована білявка займає чергу до кіо­ску з гарячими напоями.

Тримає кілька пакетів із магазинів одягу. На зимову колекцію там зараз знижки до 70%.

— Может, в "Макдональдс" заскочим? Я бы от гамбургера не отказалась, — каже друга, із накачаними губами. За 80 грн купує глінтвейн для подруги й лате для себе.

— Учора годину в спортзалі потіла. До 8 березня хочу важити 55 кілограмів. В інтернеті з турком познайомилася. Кличе весною до себе в Мармаріс. Заробляє три тисячі доларів на місяць. Хлопців на маму залишу. Мені втрачати нічого. Кирило з поліції йти не хоче. Його вісім тисяч нам вистачає на півмісяця. Для Києва — це не гроші. Вдома другий тиждень не ночує. З напарником хочуть накрити бійцівський клуб під Києвом. Хотіла ще йому роботу підкинути. Під нашим будинком щоранку два пацани в газоні колупаються. Дворнічка ганяла. Вони регочуть, що під­сніжники шукають. Мабуть, наркотики ховають. Кирило розказував, як наріки порошок продають. Замовляєш в інтернеті. Скидаєш гроші на карточку, а у відповідь — схема, де шукати "клад". Деякі лишають у камерах схову по супермаркетах. Продавця знайти важко. Покупця можуть посадити на вісім років.

На перехресті вулиць Хрещатик і Богдана Хмельницького понад півсотні людей у черзі по київську перепічку (сосиску в тісті. — ГПУ). Дві продавщиці відпускають чергу за 5 хв. Вусань із барсеткою в руці бере 10 штук. Пригощає двох хлопців у військовій формі.

— Ну що, братики, довго ще до миру?

— Якби нам не заважали, на Донбасі справилися б за півроку. Але вони бояться, що на осінь у Київ прийдемо. Треба розбиратися із прокурорами-путішествєнніками (мова про генпрокурора Юрія Луценка, який із родиною відпочивав на Сейшельських островах за 50 тис. євро. — ГПУ). З нами грузин воює. Сміється з українських політиків, які страх потєряли.

— Як повернетеся, дзвоніть, — лишає хлопцям свої візитки. — Маю фірму із виробництва рекламних банерів і плакатів. Зарплати хороші. Половина контори — колишні атошники.

Зараз ви читаєте новину «"Вісім тисяч нам вистачає на півмісяця. Для Києва — це не гроші"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода