Подвір"я біля недіючої Чорнобильської атомної електростанції, ранок 26 квітня. На оброслі рудим мохом плити розстилають зелений килим, ставлять трибуну і мікрофон. Закрита станція готується до приїзду президента Віктора Януковича. Він має взяти участь у відзначенні 24-ї річниці аварії на ЧАЕС.
Територію навколо пам"ятника загиблим ліквідаторам аварії обходять працівники спецслужби із собаками. За 200 м від нього тече річка Прип"ять. Із берега видно, що у ній багато риби.
— Це краснопьорки так розплодилися, виростають тут до 2 метрів. Ніхто не ловить. То риба отруйна, радіаційна, — розповідає працівник станції у синьому комбінезоні.
Кількадесят робітників зони відчуження вишиковуються в шеренгу. Оркестр проводять через рамку-металодетектор, яку ставлять для перевірки на всіх офіційних заходах, де бере участь президент. Охоронці заглядають оркестрантам у труби.
О 10.00 приїздить міністр із питань надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич, 43 роки. За півгодини чорним джипом під"їжджає 59-річний Віктор Янукович.
— На заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Україні не вистачає 400 мільйонів євро, — розповідає працівникам. — Сьогодні я зустрінуся з керівництвом Європейського банку реконструкції та розвитку. Будемо розглядати питання Чорнобиля.
Глава держави мружиться від сонця.
За минулий рік мали одне весілля і три похорони
— До мене питання є? — звертається до робітників. — Якщо немає, тоді я пішов.
За програмою, президент мав заїхати на обід у Чорнобиль. Але відмовився.
— Цей саркофаг — як презерватив. Його можна використовувати лише один раз, а він стоїть уже стільки років, — каже ліквідатор аварії на станції Андрій Демухін, 52 роки. — На "Укритті" працюють тільки білоруси й росіяни. Українці сюди лізти не хочуть. Бояться радіації. Зарплата у робочих від 2 тисяч гривень. Нехай за такі гроші держава сама руками ту радіацію розгрібає.
На балконах 5-поверхівок сушиться білизна.
— Місто заселене наполовину, — продовжує Андрій Едуардович. — Тут живуть ліквідатори, теперішні працівники станції. Є магазин і готель. Одномісний номер можна зняти за 100 гривень. Продукти завозять через день із сіл, які по сусідству із зоною. Дехто вирощує картоплю. У хатах багато самоселів. Тримають коней, дрібну птицю. Порожні хати завалюються. У Чорнобилі немає приписки. Приписують тільки в Славутичі. Він за 20 кілометрів від зони.
Їдемо вздовж зарослого кладовища. На кількох металевих хрестах прив"язані нові вінки.
— На поминальну неділю в зону впускають тих, хто колись жив у Чорнобилі. За минулий рік мали одне весілля і три похорони. Одружували 50-річних ліквідаторів Сергія й Олену. У Серьожи через радіацію жена померла 2004-го, у Лєни — муж іще 1990-го.
2 
1
Коментарі