Звичайна, або лісова, досягає 0,5 м. Поширена в лісах Львівської, Житомирської і Київської областей, на болотах Волині, Рівненщини. Голова пласка, трикутна, тулуб — сірий, чорний, червоний, із зигзагом уздовж хребта. Самиці більші за самців. При укусі виділяє до 8 мг отрути.
Степова гадюка занесена до Червоної книги. Уздовж спини має ромби. Випускає до 10 мг отрути. В серпні у селі Рибальче Голопристанського району на Херсонщині покусала п'ятьох людей.
Гадюка Нікольського живе в лісах і узліссях на півдні України. Особливість — помаранчевий кінчик хвоста.
Гадюка Ренарда занесена до Червоної книги. Поширена у Сумській, Київській, Донецькій, Луганській, Хмельницькій областях.
Гадюка носата водиться у порослих чагарниками долинах річок у східних областях. На кінчику носа має горбик завдовжки 3–7 мм. Забарвлення варіюється від білого до червоного.
Отрута лікує астму й епілепсію
У Європі живуть вісім видів отруйних змій, в Африці — 75, в Азії — 165, Америці — 91, Австралії — 80. В Індії від укусів гинуть щороку до 25 тис. людей, у Бразилії 10 тис. У деяких країнах змій вирощують у серпентаріях. Їхню отруту використовують у медицині як знеболювальний, кровоспинний засіб, для лікування астми та епілепсії.
3 
1
Коментарі
2