— Проросійський рух на Донбасі був завжди. Та раніше його здійснювали у правовому полі за рахунок голосування за Партію регіонів. Хоча в її програмі також говорилося про європейську інтеграцію, люди того просто не читали. Всі прекрасно знали, що "Регіони" — це шлях у Росію, — розповідає 55-річний Ігор Тодоров, доктор історичних наук, викладач Донецького національного університету.
— Видимий проросійський рух розпочався років сім тому. Тоді почала діяти така собі неофіційна організація "Донецька Республіка". Можна припустити, що з неї сформувалася сьогоднішня "ДНР", бо використовує таку саму символіку. Її активісти влаштовували проросійські мітинги, на них приходили кілька десятків людей. Минулої осені вони спробували зірвати акцію на підтримку європейської інтеграції. Тоді проукраїнські мітингарі побили їх. Докорінно ситуація змінилася 1 березня, коли вперше захопили обласну адміністрацію. Народ назвав цю подію початком "Русской весны". Тоді зійшлося кілька тисяч народу з російськими прапорами. Але то були не жителі Донбасу. Людей привезли з Росії. Вони навіть на питання про час відповідали з 2-годинною різницею. Крім того, хтось спалив прапор футбольного клубу "Шахтар". Усі знають, що свої цього не зробили б. Незалежно від політичних поглядів, до команди в донеччан велика повага.
Наприкінці квітня ситуація кардинально змінилася. Багато чого дала російська пропаганда. Із захопленого ефіру обласної телерадіокомпанії лунали російські канали. Вже тоді було зрозуміло, що президентські вибори в області не відбудуться. Хоча Тарута (голова облдержадміністрації. — "ГПУ") до останнього казав, що все нормально. На вулицях почали відкрито ходити люди в камуфляжі, зі зброєю. Донеччани готові були сприймати будь-яку путінську брехню — стосовно "Правого сектора", бандерівців і Тягнибока, який нібито збирався депортувати всіх російськомовних громадян. А референдум — то абсурд, фейк, принтерні бюлетені. Мої студенти казали, що їх пускали голосувати без будь-яких документів. Перед референдумом провели соціологічне опитування. Реальна кількість підтримки "ДНР" — третина населення. Ще третина — проукраїнські, стільки ж — не визначилися. Після інформаційного зомбування останні перейшли на бік сепаратистів. Та кілька тижнів я спостерігаю зворотній процес — вони починають повертатися на український бік. В багатьох зупинився бізнес, не працюють магазини, закриваються кафе. На жаль, у маленьких суто шахтарських містечках і селищах люди абсолютно підтримують терористів.
2 
1
Коментарі