В окупованому Луганську закрили трамвайне депо. Трамваї і контактні лінії розпилюють на брухт. Із дев'яти колишніх маршрутів не розібрали три. На один періодично витягають вагон, який знімають у пропагандистських сюжетах для російського телебачення.

— Линию и вагоны пилят на металл все, кому не лень, — каже житель Луганська Валентин Манаус. — У контактній мережі є мідь, яку дорого приймають. Вагони "Татра" попиляли й вивезли в Росію. Всі працівники депо розбіглися, навіть немає охорони.

Перший трамвай з'явився у Луганську 1934 року. У 1970–1980-х мережу розбудували, купили нові вагони, звели депо. До окупації Росією в місті працювали дев'ять маршрутів, на яких постійно курсували 40 вагонів. Їх обслуговували 3 тис. людей.

7 червня 2015 року бойовики зупинили в місті рух трамваїв. Почали різати на брухт обладнання. Обуреним городянам пояснили, що в усьому винні "українські націоналісти, загниваюча Європа й агресивне НАТО".

До окупації Росією в Луганську було сім тролейбусних маршрутів, на них курсували пів сотні машин. Зараз працюють два. Бойовики запевняють, що на них їздять вісім машин.

— Тролейбус сьогодні, як рідкісний атракціон, — продовжує Валентин Манаус. — Щасливий той, кому пощастить проїхати ним. Містом пересуваються на маршрутках, переважно старих російських "Пазиках". Це мука. Зимою холодно, влітку духота.

Квиток на тролейбус коштує 8 руб. — 3 грн.

На окупованій Луганщині лишилися три міста, де ще діє мережа електротранспорту — Алчевськ, Антрацит і Сорокіне (до 2016-го — Краснодон. — ГПУ).

У Алчевську тролейбуси з'явилися першими в області 1954 року. Тут уперше проклали лінію у тунелі завдовжки 420 м. У 1980-х мали 120 машин. Сьогодні діють сім маршрутів, на які періодично виїжджають шість аварійних транспортних засобів.

Окупанти обіцяли подарувати місту нові російські тролейбуси. Однак у квітні 2021‑го передали сім списаних автобусів "ЛіАЗ 6212" із Санкт-Петербурга.

Антрацит і Сорокіне отримали тролейбусне сполучення 1987 року. Там було по кілька маршрутів. З 2015-го в Антрациті курсував єдиний ЛАЗ на єдиному маршруті. У квітні 2020 року він поламався. У Сорокіному ще діють два маршрути із 15 машинами.

Найрозвинутіша трамвайна мережа функціонує в Донецьку. Тут досі працюють два депо, обслуговують дев'ять маршрутів.

Два роки тому бойовики відновили старий трамвай "Татра". Замінили спрацьовані запчастини, пофарбували, обклеїли наліп­ками. За розпорядженням ватажка назвали його "Я — донецкий". Посадили в салон дітей, возили містом і знімали пропагандистські відео.

— Стоимость проезда в трамвае и троллейбусе с 1 апреля выросла до 6 рублей — 2,2 гривни. Но новые машины не начали ездить. Ремонтируют старые вагоны, которые закупили еще к Евро-2012, — розповідає Денис Люцеров, 33 роки, з Донецька. — Аналогічна ситуація в Горлівці та Макіївці. Там почали розбирати лінії на брухт.

На окупованій Донеччині контактні мережі вже порізали або ріжуть.

2015 року повністю закрилася лінія у Вуглегірську. Тролейбуси розібрали, а кабелі здали на метал. Електротранспорту там більше нема.

У Горлівці ще їздять 10 машин. У Макіївці їх теж десяток, обслуговують чотири маршрути із колишніх восьми. Три маршрути та вісім тролейбусів залишилися в Харцизьку.

— Наш город деградирует сумасшедшими темпами, — каже 33-річний Юрій Чайка із Харцизька. — Всі автобуси й тролейбуси закупили ще до 2014 року.

×