18 березня з Києва до Антарктиди вирушила XVI українська експедиція. На мисі Марина острова Галіндез полярники житимуть рік.
— Летітимемо з пересадкою у Швейцарії, Бразилії та Чилі, — розповідає керівник експедиції 38-річний Євген Карягін. — На станції будемо моніторити атмосферу, океан, реєструвати опади, спостерігати за температурою, рівнем моря, припливами і кригою. В експедицію беруть лише людей з гарним здоров'ям та міцною психікою.
Євген Карягін їде до Антарктиди втретє:
— Там холодна погода тримається 300 днів на рік. Мінімальна температура 43 градуси морозу, максимальна влітку до 11 градусів тепла. 10 місяців на рік через лід на океані та снігові замети жоден транспорт не дістанеться станції. Полярники живуть у дерев'яних будиночках, оббитих металом. Поряд з українською — російська та чилійська станції. Між ними прокладені дороги, усі пересуваються на джипах.
Інколи влаштовуємо чемпіонати з футболу чи волейболу. Під час минулої експедиції біля метеостанції поселилася колонія зі 150 пінгвінів. Вони освоїли озеро, де ми брали прісну воду. Через відходи їхньої життєдіяльності вода стала непридатною. Довелося пити морську, пропущену через опріснювальну установку.
Лікар Петро Волков, 32 роки, їде вперше:
— У полярників можуть з'явитися будь-які хвороби, — Петро має чорну бороду та вуса, носить окуляри. — Насамперед травми й застуди, хоч усі полярники пройшли сувору медкомісію. Беру з собою повний комплект лікарських засобів — 11 пакетів по 5 кілограмів.
Кухар 25-річний Василь Омельянович готуватиме полярникам страви української кухні:
— Варитиму борщ, солянку, вареники, пельмені. Смажитиму млинці, котлети та деруни. Продуктів беремо багато, щоб вистачило на цілий рік. На свята обов'язково пектиму бісквітні торти з масляним кремом. Всі учасники візьмуть сало, хоч його і не можна перевозити за кордон. Коли мороз, сало нічим не заміниш.
В експедицію вирушить архієпископ Львівський та Галицький 59-річний Августин. Він пробуде на станції три дні. Освятить там капличку та подивиться на пінгвінів:
— Був там чотири роки тому, — розповідає. — Антарктида — це як стрибок із парашутом, передати відчуття словами неможливо. Дух захоплює відчуття всесвітності. На українській станції вирішили поставити капличку. Фінансування не дозволяє утримувати батюшку. Робили її у Чилі, бо звідти дешевше перевозити. Зараз зберігається на китайській станції. По дорозі заберемо і встановимо на станції Вернадського.
2 
1
Коментарі