Уперше за чотири роки в Ожидові вродила вишня

 

— Коли сталася аварія, вулиці були порожні-порожні. Навіть ксьондз утік, — розповідає 56-річна Марія із села Ожидів Буського району на Львівщині. 16 липня 2007-го на залізничній колії біля села перекинулися і загорілися цистерни з жовтим фосфором.

Спілкуємося у вівторок у центрі Ожидова, біля кам'яної скульптури колгоспниці.

— У перший рік усі з нами панькалися, — починає шепотом. — Дітей на оздоровлення відправили, на роботі по 500 гривень дали. А потім забулося. Картопля тієї осені вродила, як ніколи. Та ніхто брати не хотів — з Ожидова ж. А на весну всю розібрали. Вони визнали б нас зоною техногенної катастрофи, якби поруч не був Олеський замок. А так невигідно — туристи їздити перестануть. Зараз люди жаліються на ноги і голови. Болить постійно. Але спробуй доведи, чи то через аварію, чи ні. У нас тут раніше маслозавод був. То говорять, що через нього.

Йдемо головною вулицею. Минаємо магазин квітів, будматеріали, Ощадбанк. Усе зачинене, селяни відзначають день Петра і Павла. На стовпах біля сільради сидять двоє хлопців.

— Ми переїхали в Ожидів через півроку після аварії з Кіровоградської області, — розповідає Василь Смілянець, 17 років. — Мати вдруге заміж вийшла. Чоловік звідси, забрав нас. За фосфор навіть не думали. Їмо, п'ємо, не вмираєм.

— Щойно все це трапилося, дуже боялися, — згадує Володя Дубас, 18 років. — Мама мене відвезла у Львів, потім в Сколе до родичів. Зідзвонювалися з тими, хто лишився. Вони говорили, яблука, вишні їмо, нічого страшного. Ющенко приїжджав, значить, нормально все буде. За місяць вернулися, і я одразу отравився, в лікарню попав. Казали, то через зміну клімату. Зараз половина школи має щитовидки збільшені.

19-річна Ольга Демидчук везе вулицею у дитячій колясці племінника Віталія. Йому немає року.

— Брат з дружиною щоліта до нас їздять, — говорить. — Не бояться. Вмирає людей у селі багато. Але то все старі. З молоддю ніби все нормально.

— Вишня вродила, — з подвір'я виходить Юрій Кіндратів, 44 роки. — Я зразу знав, що так буде — кілька років кісткові або не родитимуть, або родитимуть забагато. Так і вийшло. Слив того літа мали, як ніколи. А вишня чотири роки не давала ніц. Мене переконували, що це проблема з корінням. Треба зрубати і садити нову. Але ні, вона би всохла давно. А цього року маємо купу вишень.

Каже, під час аварії працював у районному управлінні автодоріг. У перші дні засипав перекинуті цистерни піском.

— Я називав нас "команда Кусто", — продовжує. — Ми здоров'я втратили, а начальники собі путьовки похапали. Восьмеро наших хлопців у перший рік кекнули. Хто здоровий, втримався, у кого проблеми з печінкою, не стало. Гасовського Ромка загнали в могилу, а молодий хлоп був. Мене ледве з того світу забрали. Відчував, що помираю. Дзвоню за тими телефонами, що вони нам лишили, кажу: "Вмираю, рятуйте". А мені: "Пийте чай". Якби загнувся, написали би "серцева недостатність", і з кінцями.

Юрій Кіндратів тупцює на місці.

— Вони зразу знали, то не просто так. Я служив, знаю, що за техніку вони сюди загнали після аварії. Ці машини в Чорнобилі мали використати, але побоялися. А якби сюди не загнали, був би ще один Чорнобиль. Іонізують повітря, все в радіусі кількох кілометрів очищають. Щастя, що не заграв кокс. А він теж був у тому составі. Тоді була би біда.

51-річній Марії Покотило із сусіднього села Боложинів навесні вирізали доброякісну пухлину матки. На операцію витратила 7 тис. грн. По компенсацію не зверталася:

— Кому доведеш, що то через аварію. Нам фельдшерка одразу казала, будуть проблеми по жіночому. А потім з'їхалися якісь медкомісії, почали переконувати, що фосфор навіть корисний. Фельдшерці рота заткнули. Спочатку все було добре, помідори, як голови капусти росли. А за два роки почали курчата дохнути, у корів на вим'ї пухлини з'явилися. Торік донька завагітніла. А через вісім тижнів завмер плід. Хоч у нас в роду ніколи проблем по гінекології не було. Бабуся народила восьмеро дітей, мама — шестеро. Сусідці робили операцію на міому. Іншій саркому діагностували. У молодих чоловіків із простатою проблеми.

В Ожидівській сільраді кажуть, до аварії в рік народжувалися до 20 немовлят, тепер — удвічі більше. Смертність зменшилася із 60 до 35 людей на рік.

— Після аварії на увагу влади не скаржимося, — говорить 43-річна Олександра Шах, голова сільради. — Облрада виділила кошти на відкриття дитсадка. Зараз там 40 діток. Торік отримали 280 тисяч гривень на ремонт дороги в Йосипівці. Дітки, що народилися в останні роки, Богу дякувати, без патологій. Лякали, що від фосфору можуть початися проблеми з кістками. Нічого такого не було. Люди кажуть, почали гірше почуватися. Їх теж можна зрозуміти, усі стають старшими, хронічні хвороби проявляються. А те, що вмирати менше почали, факт. Може, й аварія посприяла. Хтось пити перестав, хтось зайвий раз до лікаря звернувся.

Останню експертизу води і ґрунту в Ожидові проводили два роки тому. Жодних перевищень норми не виявили.

×