Україна відзначає 30 років відновлення Незалежності. 24 серпня 1991-го Верховна Рада ухвалила історичний документ — Акт проголошення незалежності. Його підтримали 346 депутатів. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу з'явилася самостійна держава — Україна.
При всіх наших проблемах країна розвивається, вважає 62-річний Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Із ним говоримо про здобутки держави за три десятиліття.
— Головне досягнення незалежної України, а особливо останніх семи років, — нам вдалося зберегти державність і суверенітет. Хоч і ціною втрати частини територій. Однак події 2014-го могли розвиватися за гіршим сценарієм, держава була вкрай ослаблена. Але суспільство показало, що може вистояти.
Друге досягнення — українці довели, що вміють впливати на суспільний розвиток. Коли бачать, що державу хочуть повернути не туди. Реалізовують свою позицію — це показали дві революції: помаранчева 2004 року і Революція гідності 2013–2014-х. Здатність кардинально впливати на процеси в державі — це досягнення суспільства. Нашим сусідам на сході та іншим пострадянським країнам це не вдалося.
Третє досягнення — зберегли демократичний шлях розвитку.
Україна втратила частину територій. Це один із головних провалів трьох десятиліть. За останні два роки до влади прийшло багато нових людей, але кардинальних змін не відбулося. Бо ми мали й досі маємо слабкі державні інституції.
Другий провал — неспроможність еліт сформувати ефективну соціально-економічну політику. На початку 2000-х був період швидкого розвитку, але його забезпечила не так успішна політика, як сприятливі зовнішні умови. Зараз ми — одна з найбідніших європейських країн. Владі не вдалося підвищувати рівень життя.
Політичні еліти не помітили ракову пухлину — корупцію. Вона почала охоплювати державу масштабно наприкінці 1990-х. Зараз має майже тотальний характер. Ми спочатку не зауважили проблему, потім — не боролися з нею, поки владні еліти й самі стали корумпованими.
Маємо збудувати сильні, достатньо самостійні політичні інституції. У цих реформах не треба дивитися на чужий досвід, а виходити зі своїх потреб і завдань. Втілювати реформаторську економічну політику.
Головне завдання — робити державу успішною. Щоб українці відчули зростання рівня життя, щоб пишалися країною і залишалися жити тут. Все інше — другорядне.
Треба думати про майбутнє. Готуватися до змін. Нас очікує великий стрибок у технологіях і економічних питаннях. Маємо не пасти задніх, як це було 30 років. Бути активними, раціональними, демонструвати далекоглядність.
Визначальними для української державності були помаранчева і Революція гідності. 2014-го ми втратили території — Крим і частину Донбасу. Але це скоріше ціна за розкіш вирвати Україну з рук Путіна. Заплатили, але забрали, каже філософ 61-річний Олексій Панич:
— В Україні є пасіонарна меншість (люди, які прагнуть до оновлення та розвитку, незалежно від зовнішніх обставин. — ГПУ), яка двічі виставляла провладній еліті рамки, за які не можна переходити. Влада має розуміти, що із суспільством треба рахуватися. А воно, якщо перестане сваритися, зможе контролювати владу. У критичні моменти нам вдається зібратися і об'єднатися. Та це поки що не стало системним явищем.
Реалістичне завдання для країни на найближчі роки — щоб наступні вибори були мудріші за попередні. І так щоразу. Щоб ми вчилися на помилках і не робили їх двічі.
2 
1
Коментарі