Ексклюзиви
Четвер, 16 жовтня 2008 15:55

У повенях у Солотвині звинувачують сільську владу

Автор: фото: Вікторія ЦИМБАЛІСТА
  Коли немає дощу, люди переходять Бистрицю через кам’яну кладку. 14 жовтня 2008 року
Коли немає дощу, люди переходять Бистрицю через кам’яну кладку. 14 жовтня 2008 року

"Та мене постійно топить. Якщо менший дощ — вода до подвір"я тільки доходить, трохи більший — то вже в хаті. Коли в липні лило, то в оселі вода баранами йшла, — розповідає 52-річна Ярослава Вацеба, жителька селища Солотвин Богородчанського району Івано-Франківщини. — Цього року компенсували мені 25 тисяч. Купили трохи цементу, піску й лісу. Коштів уже немає, а ще нічого не зроблено. Я не грошей більше хочу, хочу лише, аби щось зробили з тим потоком, що вічно топить".

У селищі таких потічків п"ять. Їх ніхто не чистив років зо двадцять.

— На розчищення потічків я не маю грошей, — каже селищний голова Степан Гринішак, 49 років. — Кожен ґазда міг би сам тим зайнятися, нам на такі дрібниці техніки не вистачає.

55-річній Марії Брігіді збитки від повені не відшкодовували. Дали лише 200 грн за картоплю, яку втратила на полі.

Жінка живе у старій дерев"яній хаті, збудованій мало не сто років тому. Марія через слабкий зір має інвалідність. Чоловік хворий на туберкульоз. Із ними мешкає 25-річна донька Мар"яна, в неї дві малолітні дитини. Одна із них також не бачить. Родину Брігідів топить за найменшого дощу. Вони мріють, аби їх переселили.

— Усе з гори йде на мою хату, несе й каміння, й гілляки. Після липневої повені вода в кімнатах не зійшла й досі. Піднімаю дошку, а там калюжа. Із чоловіком уже винесли 15 відер. З-під хати постійно тече вода, — розказує Марія.

Брігіда вже двічі просила прислати комісію до її обійстя. Зверталася і в селище, і в район, поки що ніхто не приходив.

— Я ж не придумала, що вода витікає з-під хати, — скаржиться жінка. — Мушу ремонти робити по два рази на рік, інакше все перегниє. Все роблю за власний кошт. На 650 гривень пенсії утримую всіх членів сім"ї і ремонтую оселю. Після липневої повені мені грошей не дали, ніхто навіть не приходив. Кажуть, що в мене вода була не від потічка, а згори. А хіба то є якась різниця?

У селищі про проблеми родини Брігідів знають. Обіцяють переселити, як десь з"явиться вільна хата. Її жінка чекає вже з 1984 року.

Не надто переймається влада Солотвина й через зруйнований міст. Щороку, коли вода у Бистриці піднімається, дерев"яний міст вриває на кільканадцять метрів. Торік люди навіть погрожували пікетувати президентську дачу в Гуті, якщо їм не побудують переходу до центру селища. Цьогоріч повінь забрала мосту найбільше — 54 м. Голова пояснює, що перехід ремонтують щоразу, але вода його уриває.

— Цього року на міст дали 350 тисяч. Що за такі гроші зробити можна? Аби побудувати новий, то тільки на проект треба півмільйона, а доліплювати до старого — пуста трата і грошей, і часу. Мусимо миритися так, як є, — зауважує Гринішак.

— Певно, що забере вода, — вважає житель Солотвина Василь Піско, 47 років. — Вони покладуть балки і труби, вода гірська бистра, перегне їх. Якщо йде таке фінансування, треба бетоном заливати, укріплення робити. А то кладуть, що дешевше, а потім дивуються, чому річка руйнує з кожним підняттям води.

Доки в селищі мосту немає, люди переходять Бистрицю убрід. Їм поставили кладку через річку. Коли надворі без опадів — перейти можна. А як дощить — до центру добираються, долаючи в обхід до 5 км.

Зараз ви читаєте новину «У повенях у Солотвині звинувачують сільську владу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4699
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода