— Я что, по-твоему, второй сорт человека? Оккупант! Я вас сюда не звала! — кричить жінка на центральному базарі Сіверськодонецька опівдні 12 листопада. Торгує цигарками. Міліціонер просить її показати документи. За кілька хвилин його обступають інші продавці. Жінка з цигарками ховається в натовп.
Від 19 вересня Сіверськодонецьк став адміністративним центром Луганщини. Сюди переїхали облдержадміністрація, головне управління міліції та СБУ. У місті живуть близько 110 тис. осіб. Найбільше підприємство хімкомбінат "Азот" не працює через брак газу. Але його власник Дмитро Фірташ продовжує виплачувати мінімальну зарплату робітникам. За словами губернатора Луганщини Геннадія Москаля, щодня на базари Сіверськодонецька, Лисичанська приходять проросійські агітатори. Налаштовують людей проти України.
— Достали уже. Только слышно на базаре — Новороссия. Вот такие женщины ходят агитируют. А потом нашим ребятам плюют в спины, — розповідає згодом 30-річний Володимир. Служить у батальйоні МВС "Чернігів". Прізвища не каже.
— А ви что думаете, ополченцев не ругали? То стрельбу на улице начнут, то у кого-то машину или кошелек отберут, — чує нашу розмову 50-річна продавщиця Олена Свистова. Просить цигарку. — Большинству по барабану, какой над тобой флаг. Но Киев все-таки деньги дает, а ЛНР — сухпайки.
На околиці Сіверськодонецька ремонтують опори мосту через річку Борова. Його 21 липня підірвали бойовики під час відступу. Запитуємо, як жилося під владою терористів Луганської народної республіки.
— В основном в ополчении воевали наемники, местных мало. Те, кто с оружием, из России были. На блокпостах прописку только проверяли, никого не трогали. Украинская армия стояла за 20 километров отсюда, — говорить Михайло.
На ньому чорний кашкет, чорна ватяна куртка і засмальцьовані штани. Сидить за кермом автокрану.
— Ополченцы всех наркоманов и проституток убрали. Комендантский час был — с 23.00 до шести утра. Пьяниц не было, — розповідає 35-річний чоловік у сірій куфайці. Взутий у гумові чоботи. Коли говорить, видно передні чорні зуби.
У місті було два угруповання бойовиків — російські козаки отамана Козіцина й місцева самооборона. Останні розмістилися у приміщенні колишнього хімічного інституту. У підвалі облаштували камери.
— Мне на "Азоте", как лучшему работнику цеха, подарили часы "Клейнод" — с гербом Украины. Один из этих обезьян с автоматом увидел их у меня на руке в магазине. Начал кричать, что я — наводчик. Три дня сидел в подвале. Пока начальник цеха не узнал, где я, и не выкупил за 10 тысяч гривен, — каже 45-річний Роман Плахтонюк. — Надо мной не издевались и не били. Просто закрыли в каморке и три дня даже не заходили. Я думал — слечу с катушек.
На початку парку ім. Гоголя четверо чоловіків кладуть бруківку біля кіоска. На нестриженому газоні трава дістає до пояса. Валяються гілки, листя. На весь парк — чотири цілі лавочки.
— Вот шабашу за тисячу гривен. Главный завод города "Азот" не работает. А он нас кормит, — говорить 35-річний бригадир Валерій. Високий, на голові засмальцьована кепка з написом "ФБР". Прізвища не називає.
Чоловіки кидають роботу. Розсідаються на палети з бруківкою. Закурюють з однієї пачки червоних "Прилук".
— Люди не ждут возвращения ополченцев, нет. Все ждут, когда начнет работать ''Азот''. Я работал там до зимы. Зарплата — 6 тысяч гривен. Из-за войны газа нет, а без него это бесполезная груда металла, — затягується Валерій. Із чотирьох працівників він єдиний тверезий. — Нас война обошла. А кум из Станицы Луганской убежал на прошлой неделе, живет у меня. Говорит, города почти не осталось.
— Нацгвардия так мстила за своих, сто процентов, — голосно каже Вадим. За секунду давиться тютюновим димом.
— Ты че несешь? Там вояки украинские стоят. Хочешь сказать, что свои же своих бьют? — спльовує бригадир. Зганяє всіх із палетів. — Пошли работать, а то денег вообще не будет.
Продуктові магазини заповнені товаром. Ціни — приблизно такі, як у Києві. На просп. Хіміків працює торговельно-розважальний центр "Джаз" з кількома десятками бутиків, кінотеатром і закладами швидкої їжі.
— Не сильно спішать зараз купляти. Ціни підскочили. Кофти самі прості в нас були по 300 гривень, а тепер 500, — розповідає 30-річна Олена Старук, адміністратор магазину одягу "Танго". Вона родом із Черкащини. Переїхала до чоловіка. — Деякі магазини фактично закрились. Немає чим платити за оренду. Люди, якщо і мають копійку, то бережуть.
1000 пенсіонерів щодня приїжджали з окупованої території до Сіверськодонецька, підрахували у міськраді. Отримували пенсію. З 15 листопада "пенсійний туризм" припинився. Гроші виплачуватимуть тільки за наявності довідки, що людина є переселенцем.
518 людей у військовій формі перетинали українсько-російський кордон 12–19 листопада у двох пунктах пропуску "Гуково" і "Донецьк", кажуть спостерігачі ОБСЄ. Військові переміщалися в обидва боки, по одному і групами. Україна не контролює понад 298,5 км кордону в Донецькій і Луганській областях.
Грабують зруйнований будинок
У Лисичанську на Луганщині мародери грабують дев'ятиповерхівку на вул. Жовтневої революції. У будинок влучили два снаряди під час операції зі звільнення міста 24 липня.
— Тут спершу стояв міліцейський пост, але недовго. Тепер ми самі чергуємо. Раз по балконах один чоловік заліз аж на п'ятий поверх. Хотів улізти у квартиру, та побачила бабця, що там жила. Підняла крик, ми всі збіглися. Його міліціонери зняли, — розповідає місцевий мешканець 55-річний Володимир Зубик.
У міськраді порахували, що на відновлення житла потрібно 12 млн грн. Гроші проситимуть у Кабміну. Тимчасово відселили тих, чиї квартири обвалились. Решта людей продовжують жити у напівзруйнованому будинку.
2 
1
Коментарі