— Міліція порушує закон! Є рішення суду про заборону акцій на Хрещатику! Чому ви їм не завадите? — кричить міліціонерам "свободівець" 35-річний Ігор Мірошниченко. 7 листопада він разом із 30 однопартійцями намагається перекрити центральну вулицю столиці напроти входу до метро Хрещатик. Щоб не допустити комуністичного маршу на честь Жовтневої революції.
"Свободівці" вибігають на дорогу. Стають у кілька рядів. Прямо на них іде колона з кількох тисяч комуністів. "Свободівців" з усіх боків оточують міліціонери. Беруться під руки і відтісняють на тротуар.
— Комуняку на гілляку! — кричать "свободівці" і кидають сирими яйцями у комуністів. Хтось жбурляє лоток із шести яєць.
— Бандеровские свиньи! — кричать на них ленінці.
Попереду комуністичної колони їде міліцейська машина з прикріпленою на багажник відеокамерою. За нею жінки несуть червоний плакат із тканини "Коммунистическая партия Украины", оркестр грає гімн демократичної молоді світу. Ходу комуністів супроводжують кілька сотень правоохоронців — ідуть по обидва боки Хрещатика. Уздовж дороги стоять чотири автозаки і 30 автобусів із "Беркутом".
За кілька метрів від колони на дорозі верещить жінка років 35.
— Якийсь пенсіонер, больний на голову, взяв і вдарив палкою! — пояснює вона журналістам. — Сказав, щоб я відійшла. А я просто проходила мимо!
— Иди к своим бандеровцам, гадина! — підбігає до неї жінка років 70 у сірому пальто.
— Обходьте, обходьте! — кричить міліціонер комуністам.
Вони згортають плакат КПУ, обходять міліцію. Далі розгортають знову і прямують до майдану Незалежності. В колону проривається чоловік років 25. Намагається вирвати червоний прапор в одного з учасників маршу. Комуністи виштовхують його з колони, б'ють ногами.
На Майдані встановлена сцена, прикрашена написами "Капитализм — удавка для народа" та "Заводам — работу! Людям — зарплату". На екрані показують фрагменти кінофільму "Комуніст".
— При Союзе кто хотел — работал, кто не хотел — того заставляли. А сейчас 80 процентов молодежи работу не могут найти. А если устраиваются, то зарплаты только на семечки хватает! — говорить комуніст 64-річний Валерій Петров з міста Умань на Черкащині.
З підземного переходу виходить киянин 71-річний Анатолій Сторожук.
— Да что там хорошего было, в этом Союзе? Жили за забором, не знали ничего! А номенклатура на госдачах жировала! — каже в бік комуністів.
— Мы, рабочие, должны объединиться в борьбе за наши права! — виступає на сцені лідер Компартії 59-річний Петро Симоненко. — Разговоры надо оставить в прошлом — пришло время действовать! Мы передадим в Верховную Раду пакет антикризисных реформ, разработанный Компартией, и резолюцию митинга, в которой мы выступаем против фашизации общества и за защиту рабочего класса!
По закінченню його виступу з динаміків лунає пісня "И вновь продолжается бой".
З дев'ятої ранку близько двох сотень комуністів прикрашають червоними кульками і стрічками вхід до Центрального парку у Вінниці. Шикуються в колону на проїжджій частині навпроти міськвиконкому на вул. Соборній. Через це стоять тролейбуси й трамваї. Маршрутки об'їжджають центр через вул. Свердлова.
— Дебіли-комуняки мітинг устроїли, а люди через них на роботу спізняться. Забули, як за їхньої власті в магазинах нічого не було, — говорить 56-річний Микола Задерейчук.
Він 20 хв. сидить у трамваї. Працює водієм маршрутки, що курсує з Вінниці до міста Гнівань. — В нас на роботі минута опозданія — 30 гривень із зарплати. А я вже опоздав на 30.
— В цей день виходний має бути, — каже Валентина Самбірська, 66 років. — Згадайте, як колись на мітинги ходили. Парад був. Кожна женщина старалась нове пальто вдіти, гарні сапожки, причоску зробити. Був показ мод. А зараз нема куди й піти, бо всьо ж повідміняли. Хіба в больницу, туди всі ходять.
Серед натовпу штовхаються, а потім б'ються молоді люди. Комуністи кажуть, що це — провокація.
— Якийсь "Автономний опір" листівки зі свастикою розкидав, — говорить член обкому Компартії, колишній голова Вінницької обласної ради Іван Бондарчук.
Правоохоронці забирають чоловіків у відділок. У парку встановлюють намети. По черзі виступають комуністи. Мітинг триває 2 год.
У Львові об 11.00 комуністи збираються в обкомі партії на вул. Коновальця, 7.
У просторій кімнаті ставлять трибуну, два столи. За них сідає керівництво осередку партії. Збирається близько 60 комуністів пенсійного віку. Дивляться фільм про Жовтневу революцію. Потім близько години слухають лекцію про зародження СРСР.
— Подавали заявку в міську раду — хотіли зібратися біля монумента Слави. Але "Свобода" теж подала заявку на той самий час і у цьому ж місці. Мер передав їх до суду. Як завжди, суд прийняв рішення заборонити всі акції. Тому зранку кілька наших членів поклали квіти до Монумента. Тихо, мирно, без жодної символіки. Можливо, підемо ще в кілька місць покласти квіти, — розповідає другий секретар обкому партії Юрій Ткач, 50 років.
Після зборів комуністи розходяться.
— Я викладачкою в училищі більше 40 років пропрацювала, — каже 80-річна Галина Захарченко. — Всі умови для життя були створені. А зараз? Хоть бери та помирай із голоду.
2 
1
Коментарі
27