Студенти принесли сокиру під районний суд

 

"Убивць за ґрати! Геть ментовський беспрєдєл!" — кричать уранці 8 грудня під Деснянським райсудом столиці. Об 11.00 тут планують заслухати справу Ігоря Індила — студента, який загинув у Шевченківському райуправлінні міліції.

На засідання прийшли кількадесят студентів київських вузів. Вимагають посадити причетних до загибелі міліціонерів — Сергія Приходька і Сергія Коваленка.

— Суд відхилив прохання адвоката родини Індилів провести додаткове розслідування. Натомість задовольнив прохання ментів не допускати до суду журналістів із відеокамерами, — кричать. Вони з чорними пов'язками, тримають плакати "Вбивці в погонах!", "Вимагаємо справедливого суду!" Дістають фото Ігоря Індила й Сергія Приходька. На останньому пишуть: "Я вбив людину. Мені за це нічого не буде?"

Ігор Індило родом із села Воловиця Борзнянського району Чернігівської області. Навчався у столичному професійно-педагогічному коледжі ім. Макаренка, жив у студентському гуртожитку на вул. Глібова, 5. У сусідній кімнаті мешкав Сергій Приходько, дільничний Шевченківського райуправління міліції. 18 травня він забрав Ігоря з товаришем до управління. Наступного ранку батьків Індила попросили забрати тіло сина з моргу.

У ході слідства провели дві судмедекспертизи. Згідно з першою, Ігор знепритомнів на допиті під час оформлення протоколу. Вдарився головою об підлогу і розбив череп, збив лікті й пальці. Однак незрозуміло, чому проламана скроня і звідки взялися  5-сантиметрові синці на грудях. За другою версією, Індило помер, бо після допиту впав з лави заввишки 50 см. Третьої, незалежної експертизи не проводили, хоч її вимагали батьки.

Студенти дістають кухарські сокири. Пропонують захищатися ними від міліції:

— Якщо держава не дає громадянам доступу до правосуддя, ми пропонуємо їм самозахист. Геть ментовський бєспрєдєл!

Суддя Маргарита Васильєва переносить засідання на 20 грудня. Мотивує тим, що в Сергія Коваленка немає адвоката. Від його послуг той відмовився напередодні.

— Роблять усе можливе, аби затягнути процес, — каже Людмила Індило, матір Ігоря.

×