У селі Велика Яблунівка Смілянського району на Черкащині розводять страусів. Їду туди автобусом зі Сміли. Страусова ферма розташована на території колишнього колгоспу, де для екзотичних птахів переобладнали корівники.
Зустрічає один із працівників Віктор, 40 років. Він у камуфляжній куртці. На фермі смердить, але до цього швидко звикаєш. У кімнаті на стіні — плакат "Не укради! Тебе здесь работать!".
— Я вперше страусятину попробував кілька років тому. На гов'ядину похоже, — каже Віктор. — У Києві в ресторані 100-грамова порція коштує 300 гривень. Та я за такі гроші півсвині куплю. Але попробувати можна — це ж делікатес. Було, що втік у нас один. То аж за путями ловили, це кілометрів за 4 від ферми. Він запутався в кущах. То птиці сильні та агресивні. Як толпою на нього — боїться, а як сам, то може й накостилять.
До кімнати заходить доглядальниця Світлана Порхун, 42 роки. Вона у фартуху, на голові чоловіча шапка.
— Селяни часто приходять, інтересуються страусами, — розповідає. — Але як взнають, що їх три роки треба тримати, щоби почали яйця нести, — то передумують. Їх держати треба сім'єю. А нормальна страусина сім'я — самець і дві самки.
Технолог 40-річна Тетяна Линник веде усередину до загород із ночвами. В одній загороді птахи чорні, то самці. У другій — самиці, вони сірі.
— Страусів ми почали розводити 1998-го. Попередній хазяїн ферми Микола Маслюк купив шістьох у Ясногородці Київської області. За перший тиждень п'ятеро здохли, а того, що вижив, лікували горілкою. Потім їздили навчатися на подібну ферму в Криму, там купили кількох страусенят. Через кілька років були 350 страусів. Їздили в Київ у супермаркети, домовлялися. Здавали м'ясо по 70 гривень за кілограм. Яйця по 40 гривень за штуку. А близько ж немає точок збуту. Не було куди продавати, — говорить Тетяна Анатоліївна. — Згодом Микола Маслюк продав ферму. Через оголошення в інтернеті її купили росіяни.
У страусів сніданок. Сьогодні в раціоні комбікорм і подрібнене сіно. Добова норма харчу — 2,2 кг на особину.
— До їжі вони зовсім не вередливі. Їдять і буряки, і яблука, і цибулю. Літом переводимо їх на зелені корми.
Птахи дзьобають корм. Деякі пильно спостерігають за нами, тягнуться до фотоапарата.
— Не бійтеся, та остерігайтеся, — сміється Тетяна Линник. — Страус — птиця, що швидко бігає і боляче б'є. Як б'ються між собою, то й ногу можуть одне одному зламати. В бойовій стойці самці сягають 2,5 метра. Вони випрямляються і розправляють крила. Дуже сильні. Дошку-сороковку розламують, як сірник. Забійна вага для страуса — 90 кілограмів. Племінні виростають і до 2 центнерів. Зараз у нас тільки племінні. Тут деяким по 6 років. Усього на фермі 63 особини.
— Їх вирощують заради м'яса та яєць. У японців виробництво безвідходне. З кігтів роблять інструменти для обробки діамантів, із сухожиль — цукерки, а пір'я йде на прикраси до суконь і театральних костюмів.
Страуси несуться з квітня по вересень. Яйця важать від 800 г до 2 кг. Здорова самиця може давати одне за два дні. Пташенята вилуплюються в інкубаторі за 41 добу.
— Люди думають, що страус ховає голову в землю чи пісок, коли лякається. Але це неправда. Вони полохливі, але коли бояться — падають на землю і витягують шию.
5 
35413
Коментарі