— СБУ зафиксировало всех, кто был в то утро на местах взрывов — по мобильным телефонам. Дочка сегодня звонила, она тут неподалеку была. Спросили, что она там делала, записали данные, — розказує 50-річний Олег, один з охоронців парку Лазаря Глоби у Дніпропетровську.
1 травня о дев'ятій вечора чергує за 50 м від входу до парку, біля дитячих гральних автоматів. Повз проходять шестеро міліціонерів. Один розмовляє по мобільному телефону, другий заклав руки за спину. Решта тримають гумові кийки. Роздивляються людей, що сидять у кафе вздовж доріжок парку. Багато столів вільні.
— Мало народу — в выходной тут не протолкнешься, — говорить Олег. — Раза в два меньше, чем обычно. Я в тот день на дежурстве был. Когда первый взрыв бахнул, — махає рукою в напрямку кінотеатру "Родіна", — подумал, что петарду бросили. Пацаны какие-то, студенты — их там много. Просто хлопок. А второй рванул рядом — гулко так, громко. Осколки сюда долетали. Пыль до деревьев поднялась. Вот тогда стало страшно. Не знаешь — будет третий взрыв, где он будет. Я теперь об одном думаю — побыстрее отдежурить и живым попасть домой. Людей жалко, которых ранило, — при чем тут они? А кому это надо, непонятно.
28 квітня близько 9.00 до центрального входу залізничного вокзалу Дніпропетровська сходами підіймаються двоє правоохоронців. Вони у бронежилетах та касках. У одного на шиї висить автомат Калашникова.
Із вокзалу виходить жінка у синьому фартуху. Виштовхує з приміщення бомжа, той похитується.
— Привет! — вітає працівниця міліціонерів. — В каких вы панамочках красивых.
Міліціонери сміються, заходять до будівлі. Виходять через двері напроти. Йдуть порожнім пероном. Повз центральний вхід проходить іще один патруль — із вівчаркою. Вона обнюхує бордюри та сміттєві урни.
— Территорию патрулируют 25 человек, вчера их было 50. Люди должны чувствовать себя защищенными, — розповідає Тетяна Соболєва, 47 років. Вона керівник прес-служби управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці. — Вчера на помощь нам прилетели коллеги из Киева и других областей. У сотрудников отменили все выходные и отпуска. У каждого есть "тревожный чемоданчик" — в нем белье, предметы гигиены, фонарик. Если вызовут по тревоге — выедут сразу. Паники нет и вчера не было. У нас тут 70 камер стоят, каждый сантиметр просматривается.
Вмикає відеозаписи з камер спостереження за 27 квітня. Тоді в Дніпропетровську пролунали чотири вибухи — вздовж маршруту трамвая №1, який іде просп. Карла Маркса. До лікарень доправили 27 людей. У більшості постраждалих осколкові поранення. Двоє у тяжкому стані.
Посп. Карла Маркса перекритий для руху автотранспорту. Що 50-100 м стоять правоохоронці — групами від трьох до восьми осіб.
— Рвануло прилично. Пыль, осколки посыпались, люди бегут. Дорогу сразу перегородили, никого туда не пускали, — згадує 50-річний Сергій, продавець магазину "Меха". Четвертий вибух стався за кілька кварталів звідси. — Чтобы паника в городе началась, не сказал бы. Вчера после взрывов говорили, и что возле "Каравана" (торговельно-розважальний центр. — "ГПУ") перестрелка была, и что банк где-то ограбили. Рассказывали, что милицейскую машину обстреляли — типа везли каких-то свидетелей и их хотели убрать. Людям дай волю — придумают и чего не было.
Місце вибуху, біля трамвайної колії, огороджене червоно-білими стрічками. Навколо чергує міліція. На узбіччі стоїть автомобіль із написом "Муніципальна гвардія", в ньому сидять двоє співробітників.
— Про взрывы ничего не знаю. Нас из Кривого Рога вызвали — в связи с приездом президента, — говорить один. — Говорят, полчаса назад из самолета вышел.
Удруге рвонуло на Алеї закоханих, що на вул. Столярова. Біля фонтана зі скульптурою Амура купа щебеню. На цьому місці стояла урна, в якій спрацювала вибухівка.
На парапеті, що огороджує майданчик із водограєм, руба стоїть уламок бордюру 20 см завдовжки — його вирвало вибуховою хвилею. Напроти фонтана — кінотеатр "Родіна", по той бік вулиці — монтажний технікум. Під кінотеатром чергують автівки "швидкої" та служби медицини катастроф. Біля стрічки — троє міліціонерів. На конях проїжджають іще два. У шибці дверей технікуму є дірка діаметром близько 20 см.
— Громыхнуло — мама не горюй. 10 детей из нашего техникума пострадали, на большую перемену как раз вышли. Одному мальчику бок пробило, лицо поцарапало — осколки от урны летели. Другому ухо разорвало. Девочку выносили, вся перебинтована. Она сейчас в тяжелом состоянии, — розказує майстер виробничого навчання Оксана Григорівна. Виходить із закладу. — Мы во дворе с детьми штукатурили — оно как рвануло. Прибежали — а тут кровища. Даже возле дверей была, уже отмыли. Сейчас в техникуме никого нет. Короткий день.
Біля Театру опери і балету стоять легковик дорожньо-постової служби та фургон із написом "Криміналістична лабораторія". З іншого боку дороги — червоний КамАЗ. Навколо загороджувальних стрічок чергують із десяток міліціонерів. Каркаси зупинок перекошені, скло повилітало. На тротуарі лежить вигнутий лист металу — шматок даху зупинки. За кілька метрів — пошматований рекламний плакат і перекинута урна, розкидане сміття. Фахівці шукали в ній вибухівку. Після 27 квітня всі смітники на проспекті та у парку поприбирали й звезли на задній двір торговельно-розважального закладу "Новий центр". Рештки зупинок зрізали на рівні землі.
Біля підземного переходу наприкінці просп. Карла Маркса стоять троє чоловіків років 30-35. Один із них у спортивному костюмі, решта у джинсах та сорочках. Усі неголені. Питаю, де найближчий готель.
— На автовокзалі, — показують напрямок.
Спускаюсь у підземний перехід, на сходах мене наздоганяють.
— Предъявите документы, — один із чоловіків показує "корочку" співробітника МВС.
Дістаю посвідчення, цікавлюся, чому зупинили.
— Не местный, с сумкой. Мы всех таких останавливаем. Третьи сутки не спим.
2 
1
Коментарі
3