— Я стільки вклав у цей дім, що міг би купити квартиру в Нью-Йорку, — каже 57-річний Костянтин Малєєв. Він — власник найстарішого житлового будинку Києва, зведеного 1760 року.
Маєток розташований на Контрактовій площі, 7. Вхід у двір через арку на вул. Фролівській. Праворуч — Федерація греко-римської боротьби, ліворуч — посольство Нідерландів в Україні. Позаду — відділення "Діамант банку". Між фінустановою й будинком Малєєвих є невеликий внутрішній двір.
Низ дерев'яної двоповерхівки обкладений каменем. Пофарбований у світло-зелене. Верх із трьох боків укритий цеглою. Дах — жерстяний. Половину вікон із боку посольства обвив плющ.
Будинок є історичною цінністю, має статус пам'ятки.
— Дворянин Леонтій Вишневський, якому належав дім, обклав перший поверх каменем. Завдяки цьому споруда не згоріла в масштабній пожежі на Подолі 1811-го. Тоді вогонь знищив дві тисячі житлових осель, 12 церков. Урятували також Контрактовий будинок, маєток Петра I, Івана Мазепи, війта Георгія Рибальського й підприємця Назарія Сухоти, — продовжує Костянтин Сергійович. Він у синьому светрі, окуляри висять на шнурку.
— 100 років тому вся територія довкола була наша. Двір садиби виходив на Контрактову площу. На місці посольства був ще один дім, замість банку — кондитерські майстерні, — розповідає Малєєв. — Мій дід по материній лінії Максим Федорович Нечаєв купив цей будинок 1891-го в кредит. Розплатилися за 26 років. Родина жила в достатку. Виготовляли відомі тоді в місті Нечаївські пряники, торгували ними на ярмарках. До 900 пудів (1,47 тис. кг. — ГПУ) виготовляли за сезон. Радянська влада розстріляла вісім членів нашої сім'ї, один загинув у бою під Крутами.
Із посольства виходить охоронець. Стежить за тим, що фотографуємо.
— 1962 року будинок націоналізували, заселили п'ять сімей. Нам залишили кімнату на другому поверсі. Перед розвалом Радянського Союзу тут жили 57 людей — 14 родин.
Костянтин Малєєв працює в Інституті філософії Національної академії наук. У будинку живе з родиною.
— Після перебудови квартиру приватизував, решту викупив. Оформив на свою фірму. Онука — сьоме покоління сім'ї, яке росте тут, — говорить Костянтин Сергійович. Запрошує всередину. Круті 150-річні сходи ведуть до квартири й офісу Малєєвих. Стіни завішані картинами та плакатами, під вікном стоять кілька велосипедів.
На першому поверсі три кімнати з кам'яною склепінчастою стелею. Одна з них — офіс господаря. Посередині стоїть довгий стіл. На ньому під склом різні купюри, комп'ютер "Епл". Ліворуч камін із самоваром. Стіни обвішані фотографіями Нечаєвих. Поряд предмети, які належали різним поколінням родини — пляшки, патефони, плакати.
— Цей чайник прапрадід Яків Фокич привіз із російсько-японської війни 1904 року, — Костянтин Малєєв показує нікельовану посудину. — Дім — у задовільному стані, але за ним треба постійно доглядати. Замазувати тріщини, берегти від вологості. Цьогоріч потрібно дах полагодити, впорядкувати підвали. Це щонайменше 20 тисяч доларів. Постійно пропонують продати землю й дім, але я відмовляю.
У будинку є всі комунікації. За цією адресою прописані четверо людей — єдині, хто має реєстрацію на Контрактовій площі.
Дім оцінюють майже в 20 мільйонів гривень
— Такий будинок на Подолі коштує не менше як 20 мільйонів гривень, — каже столичний рієлтор Світлана Тарасієвич, 43 роки.
— Ціна коливається залежно від його стану, комунікацій, історичної значимості. Будинки зі статусом пам'ятки продати важко. Оскільки будь-які зміни у фасаді потрібно погоджувати з управлінням охорони культурної спадщини. Простіше переобладнати його під офісний центр. Такими спорудами користуються шахраї. Доводять дім до аварійного стану, зносять і зводять чергову "свічку".
2 
1
Коментарі