У селах Чортківського району на Тернопільщині пересихають криниці. Люди привозять воду з джерел. Більшість селян копають нові або поглиблюють старі колодязі. Рівень води почав падати три роки тому.

— Болото лишилося, глина, — показує криницю жителька села Ридодуби 64-річна Дарія Гребенчук. — Викопали 1975 року. Має 5 метрів. Висохла місяць тому. Чоловік привіз бідон води. Їсти зварити є і свиням дати, кіз напоїти. Економимо. Мию ноги чи купаюся, а ту воду потім даю птиці чи троянди підливаю.

Криниці висихають через меліорацію 1960-х років, за однією з версій. Місцеві переконані, що систему порушили, коли спустили став у сусідньому селі Слобідка-Джуринська.

— На заболоченій місцевості в радянський час викопали став і великі рови, — каже Марія Окуріла, 74 роки. — Зробили осушувально-зрошувальну систему. Як були зливи, воду трохи випускали. А як води недостатньо, то гребля має бути закрита. Якийсь чоловік узяв той став в оренду і спустив.

Марія Окуріла три роки тому написала заяву до районної прокуратури. Підписалися кілька жителів села.

— Збирала підписи, щоб греблю загатили, — розповідає. — Підуть дощі, сніги, і знов набереться вода. Хочу доказати, що причина — той став. Скаржилися прокурору на сільську раду Слобідки-Джуринської й на управління меліоративних і протипаводкових систем. Такі об'єкти у приватні руки не повинні передавати. 28 листопада 2012 року прийшла відповідь, що заява передана адміністрації. Про результати перевірки мали повідомити. І донині — ні слуху, ні духу.

Підходить сусідка 69-річна Емілія Зарівна. Жінка з ціпком, кульгає.

— Води не мала навіть на чай, — розповідає. — Марія брала для мене воду в другої сусідки. Вкраде вночі відро і принесе мені. Бо та сварилася. Я вже підкопала свою криницю на 2 метри. Заплатила 6 тисяч гривень.

58-річна Марія криницю зачинила колодкою. Ланцюгом обмотала ­хвіртку.

— Закрила, щоб сусіди не брали воду, — каже. — Я живу сама, не тримаю худоби. І мені вистачає помитися й випрати. Колись можна було рукою начерпнути води, така була повна криниця. Зараз — може, сантиметрів 80.

— У мене своя точка зору, чому нема води, — каже вчителька біології 60-річна Ярослава Бурлак. — Коли стався землетрус в Японії, Земля змістилася на кілька градусів. Ми потрапили на верх отого зміщення. А ґрунтові води опустилися в долину. І ще глобальне потепління.

Така ж проблема — в навколишніх селах. У сусідньому Косові води не мають половина жителів.

— Посеред села — річка, — розповідає 67-річний Володимир Петрів із Косова. — Хто має криниці до її рівня, там вода тримається. Де вулиці вище, води нема через хату. У пожежну машину набирають із джерел. Розвозять і заливають у криниці.

— У нас 700 дворів, — каже 42-річна Ольга з Полівців. — Люди поглиблюють криниці через хату. Виходить, висохло 350 колодязів. Біля нас ще будують свинокомплекс. Викопали дві свердловини. Як запрацюють, вода ще більше впаде.

Орендар спускав став у період нересту

— Криниці пересихають із кількох причин, — каже 56-річний Олександр Степаненко, голова громадської організації екологічно-гуманітарного об'єднання "Зелений Світ". — Це тривала метеокліматична аномалія. Тепла й суха осінь торік. Безсніжна зима. Спека й відсутність опадів улітку. Ґрунтові води не поновлюються дощами. Короткочасні опади не рятують. У наступні роки можемо чекати такої ж посухи.

Ще одна причина — багаторічна меліорація. За радянських часів збільшували орні площі. А в природі все збалансоване. Якщо сотні років десь були болота, то вони потрібні.

Став у Слобідці-Джуринській був найбільшим у районі — 96 га. Його площа зменшилася на 5%. Частину коштів орендар мав вкладати в збереження ставу. А він щороку спускав його. Зокрема, в період нересту й літньої межені. Гинуло все живе.

×