У триповерховій столичній комуналці на вул. Гоголівській, 32 живуть 12 сімей. Навпроти будинку припарковані блакитний і салатовий "запорожці". Із коридору тягне сирістю і нечистотами.
— Під будинком ціле озеро фекалій, — каже 50-річна Надія Корнієва. У двокімнатній квартирі N4 вона живе з чоловіком і сином. Чоловікові дали це помешкання 27 років тому. — Ті відходи годами ніхто не викачує. Від них по всьому будинку вонь стоїть.
На першому поверсі двері до квартир забиті дошками.
— Перший поверх відселили ще 1991-го. Їм дали тимчасові квартири на Жилянській. Це "тимчасово" затягнулося на 18 років. Кілька років тому тут по п"яні людину вбили. Усіх жителів за понятих покликали. У міліції справу так і не закрили.
Запрошує до кімнати. На столі біля комп"ютера розкладені заяви до Шевченківської райради, Київради та мера Леоніда Черновецького.
— До кінця листопада нас хочуть відселити на Туполєва, 20д. Там стара хрущовка. Колишніх жителів відселили на півроку в інший будинок, обіцяли ремонт зробити. Ніхто на Туполєва йти не хоче, ми єдині погодилися переїхати. Через це сусіди дивляться косо. Я працюю в лікарні. Отримую тисячу гривень, усе йде на продукти. На нову квартиру за все життя не відкладу.
Веде на кухню. Тріщини у стінах і стелі замащені шпаклівкою і забілені вапном. На плиті — синя каструля і дві сковорідки. У раковині кілька брудних тарілок. Навпроти газової плити стоїть холодильник.
— Нікому не побажаю жити в комуналці. По сусідству живе пенсіонер. Із холодильника зникають продукти. Він до нас із претензією, що його цибулю з"їли. А в нього й цибулі не було. Рік тому на першому поверсі знімали серіал. Актори під лєснічною площадкою зробили туалет. Вони не думали, що в такому будинку ще можуть люди жити.
Піднімаємося оббитими сходами на третій поверх. На дверях квартири N5 три старі дзвінки. Надія Миколаївна натискає на всі. Двері відкриває Андрій Стрілець, 47 років. Він у спортивних штанах і гумових капцях. Проводить у вітальню. Усі речі складені в целофанові пакети. Документи зберігає у валізах на шафі. Під стелею повісив півтораметрового надувного дельфіна.
— Минулого місяця комунальники обшили стелю клейонкою, щоб під час дощів вода не капала на голову, — вимикає з пульта телевізор. — Цю квартиру жінці оставила моя теща. Вона добивалася, щоб тут усе поремонтували, але так і не дочекалася.
На столі парують деруни. Діти господаря — 15-річна Марина та Олексій, 14 років, — сидять на дивані. Дивляться новини.
— У комуналці багато крис, — Марина гладить білу персидську кішку Джесі. — Сусіди ловлять їх мишоловками. Джесі єдина кішка в будинку. Вона з усіма крисами не справляється. Кільком сусідам щурі з другого поверху падали на голову.
У Світлани Балашової, 65 років, підлога застелена лінолеумом. Прогинається під ногами.
— 2006-го на мене впала стеля і переломила ключицю, — показує на облущену штукатурку й арматурну кладку на стелі. — Кілька місяців ходила в гіпсі. Потім подала до суду на жек. Але начальник не з"явився на жодне засідання. У дім приїжджав голова райадміністрації Пилипишин. Сказав, що будівля на 90 відсотків підлягає зносу. Порадив платити тільки 18 гривень за вивіз сміття. Уже два роки не платим квартплату. Маємо борг 9 тисяч. Одна сусідка добивалася, щоб її переселили, і померла від інсульту.
У туалеті між унітазом і підлогою показує 10-сантиметрову щілину.
— Сусід пішов у туалет і по коліно провалився на другий поверх. Стіраємо і миємося в мисках, бо в душ страшно заходити. На балкон не виходимо, щоб не впасти на голову людям. Коли тепло, в будинку літають великі комарі. Їх не бере ні "Раптор", ні інша хімія. А на другому поверсі ще з літа ночує бомж. Ми його виганяємо. Тиждень десь тиняється, а потім знову приходить ночувати.
На ринві будинку оголошення "Куплю квартиру в вашому будинку", "Робимо ремонти недорого".
— Хотіли продати квартиру, щоб купити кращу. Давали гарні гроші, бо квартира в центрі. Але нам не дозволяють продавати.
1 
1
Коментарі