Минулої неділі на нелегальне кладовище у столичному мікрорайоні Троєщина прибрати могили котів і собак прийшла Людмила Гаврилівна. Прізвище і вік називати відмовляється.
— Я как прохожу по этому кладбищу, сердце кровью обливается, понимаете? У меня у самой стаффордшир, и когда он умрет, то я за ним следом помру, — каже до Людмили Гаврилівни огрядна жінка напідпитку років 45, яка йде через кладовище на місцевий пляж за 20 метрів звідси. В одній руці тримає цигарку, а в другій — півпляшки пива. — Собаки — самые отданные в этом мире. Это человек скотина, которого иногда даже хоронить не хочется. Взял бы и выбросил.
— Да, собаки дуже віддані, — говорить Людмила Гаврилівна, стоячи біля могили своєї болонки Кнопи. На гранітній дошці — дата народження і смерті тварини.
— Я Кнопу на вулиці знайшла. Прожили ми разом 15 років. Ніколи вдома не напісяла і не накакала. Терпіти буде аж до не могу. І от її не стало, і душа болить, розривається. Якби була трохи молодша — взяла б ще одну. А так боюся недоглядіти.
Поряд похований сіамський кіт. Могила також встелена квітами.
— Це кіт моєї знайомої. Ми по черзі тут прибираємо. Вона зараз на курорті, то я прийшла позамітати, — пояснює, витираючи пил із пам'ятної дошки. — Він завжди спав у цієї жінки на грудях і на животі. А одного разу так ліг і помер.
Могила Кнопи просто над дорогою.
— Коли вона померла, через 40 хвилин викликала ритуальну службу і її забрали. Це було наприкінці січня, снігу тут було по пояс. Яму викопали над дорогою. Углиб лізти не стали, а раптом ще на чиїйсь могилі поховали б.
Подружжя киян Олени та Андрія прийшли прибрати могили двох собак Джека та Фредлі. Обоє з рюкзаками. Олена в спортивних штанах і в чорній футболці. На руках одноразові рукавиці.
— Джек — помісь лайки і вівчарки. Був безпритульним, бо його господар помер, коли йому було місяців 5. Над ним сильно знущалися наркомани. Били так, що переламали хребет. Ми його підібрали і виходили. А через три роки до нас прибилася ще дворняга Фредлі. Джек урятував цілий будинок від пожежі. Перед нами жив в однієї жінки на четвертому поверсі. А там у сусідів були розборки між наркоманами і один другому підпалив квартиру. І Джек о 23.00 підняв лай. Люди викликали пожежників.
Два пам'ятника для собак обійшлися в 7 тис. грн.
— Люди так люблять своїх померлих тварин, що на Пасху, наприклад, приносять і пасочки, і яйця. Або в поминальні дні — хліб. Ми такого не робимо. Чув, що священики інколи відспівують їх, але це вже легенди. Священик на таке ніколи не погодиться. У собаки ж душі немає, — додає Андрій.
На кладовищі з 1,5 тис. могил. В основному поховані собаки, коти та папуги. На більшості поховань гранітні та мармурові пам'ятники, прикрашені квітами. На деяких стоять поминальні свічки.
Тварин ховають у труні або конверті
Похоронами домашніх улюбленців у столиці займається бюро ритуальних послуг для тварин. Загальні похорони коштують 240 грн, індивідуальні — 460, а кремація — 780 грн.
— Загальні похорони — це коли тварину забирають і ховають у загальній могилі. Індивідуальні — коли її ховають в окремій ямі, — розповідає секретар одного зі столичних ритуальних бюро. — Протягом години приїжджає наша бригада і забирає померлу тварину. Клієнт їде з нею. Можна вибрати гроб для тварини, лакований або оббитий оксамитом. Це коштує 650 гривень. А можна загорнути в спеціальний ритуальній конверт за 40 гривень. Яму копають завглибшки півметра, так, щоб тварина помістилася. Пам'ятник можна ставити вже через два тижні. Головне, щоб земля всілася.
Звичайні пам'ятники у вигляді кістки або лапи коштують від 950 грн. Із граніту — по 2–3 тис. грн.
3 
1
Коментарі
1