18 червня під час мінометного обстрілу на півдні України загинув 27-річний Артем ДИМИД зі Львова. 2014-го вступив добровольцем у полк "Азов", згодом перевівся у спецпідрозділ "Гарпун". 24 лютого 2022‑го, коли почалася велика війна, був у Сполучених Штатах Америки. Як дізнався про повномасштабне вторгнення, одразу повернувся в Україну.
— Ще в Штатах Артем купив бронежилет і каску. Щоб не платити за перевезення в літаку, надягнув броню на себе. Здивованій стюардесі сказав, що він з України, й так йому безпечніше, — розповідає матір іконописиця Іванна Крип'якевич-Димид. — Удома син зібрав решту спорядження з часів АТО, склав присягу й вирушив на передову. Він завжди дивився на складні речі просто. Говорив: щоб стати воїном, треба постійно бути готовим померти.
Артем Димид закінчив факультет історичних наук Українського католицького університету. Був активним учасником Революції гідності.
— Життя Артема було суцільною пригодою. Він захоплювався військовим пластуванням, стрибками з парашутом, подорожами. Відвідав понад 50 країн, — говорять побратими. — У 7 років Артем вступив до пластунської організації. Там отримав псевдо "Курка". Не було виду спорту, в якому він себе не випробував би.
Артем Димид отримав тяжкі травми на межі Миколаївської та Херсонської областей. Коли його знайшли й парамедик наклав джгути на обидві ноги, він встиг промовити: "Я вижив".
— Деякі ангели на іконах зображені зі зброєю. Тож якщо є небесне військо, й там так само триває боротьба між добром і злом, мій син і далі тримає стрій на стороні світла, — каже Іванна Крип'якевич-Димид.
З Артемом Димидом попрощалися в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Мати героя заспівала синові останню колискову. Поховали захисника України на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря. За ініціативи сім'ї Артема Димида Український католицький університет започатковує стипендійний фонд його імені.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі