— Це ечпочмеки, — пояснюю друзям, викладаючи з форми трикутні коржики. — Тобто "трикутники" кримськотатарською.
Натрапила на це печиво в інтернеті, коли після поїздки до Криму шукала рецепт якоїсь татарської випічки — до привезеного звідти вина. Ечпочмеки готують так: тісто із сиру виморожують, розкачані коржики кілька разів складають і вмочують у цукор. Упізнаю знайомий із дитинства рецепт. Це печиво — одне з перших, які навчилася робити. У маминому кулінарному зошиті воно записане — "пляцики". Колись скуштували їх у двоюрідної прабабусі в Бучі під Києвом, відтоді полюбилося — не тільки смачне, а й дуже просте.
Коли виросла, дізналася, що слово "пляцок" поширене на Західній Україні. Тоді вирішила, що моїх родичів навчив робити ці коржики хтось звідти. І сказав як воно зветься. А потім якось почула, як Ірина Калинець на запитання, невже вона встигає готувати, розсміялася:
— Аякже! Я знаєте, який пляцок роблю? Фантастичний!
Знайома зі Львова розтлумачила:
— На Галичині пляцком називають пиріг із фруктовою начинкою або невисокий торт прямокутної форми. Тобто якщо торт круглий і гарно оформлений — то це торт, а якщо такий... дуже смачний, але простої форми, без вицяцькувань — то це пляцок.
Але не лише в Галичині знають це слово. На Київщині "пляцком", приміром, називають плаский бездріжджовий хліб — паляницю тобто. А на Волині так кажуть на млинці. Деруни ж називають тертими пляцками.
— "Пляцки — це божественне їдло", — у 2000-х ця цитата з роману Юрія Андруховича "Рекреації" настільки полонила мій мозок, що я розпитувала про них безліч народу, — говорить письменниця Тетяна Савченко із Запоріжжя. — Ось перелік того, що мені назвали: деруни; оладки; дрібне солодке печиво; великий пиріг, причому до якогось свята, не згадаю, якого, може, весільний; будь-яка страва круглої форми і пласка. А, забула... Ще пляцок — то коров'яча какашка.
2 
1
Коментарі