— Щоби коня по вуху не рубануть, коли вимахуєш шаблею верхи, тренуємося на дерев'яному коні. Шабля — то зброя честі. Якщо під час вистави є кров — це дефект, — каже 30-річний козак Палій. 11 років він у козацтві. Називати своє справжнє ім'я не хоче. Жартує: вже майже забув його.
Палій скаче верхи на коні повз мішень на майдані біля комплексу "Запорозька Січ". Він розташований на острові Хортиця Запорізької області. Розвертається і випускає в ціль із лука дві стріли підряд. Разом з іншими козаками показує перед трьома десятками глядачів бій шаблями, списами й батогом. Найважчий із трюків — пірнути під живіт коневі й вилізти з іншого боку, ухиляючись від кулі.
— Окрема зброя — батіг. Б'є боляче, в людини може бути больовий шок. Ним можна вихопити шаблю з рук противника. Та й самому ворогу оповити ноги і потягнути його по землі, — чоловік знімає з рук чорні шкіряні краги з металевими пластинами. Блідо-оливкова сорочка з тонкого домотканого полотна розсічена на плечі. Коричневі шаровари підперезані широким шкіряним поясом. Козак має засмаглу шкіру й обвітрені губи.
— Шаблі у нас справжні, гострі. Бо що то за козак, який махає паралоновою шаблею? Козак повинен вміти битися двома шаблями одночасно — по одній у кожній руці. І крутити їх, щоб аж повітря свистіло. Шабля — сакральна зброя. Ти весь час із нею, скільки козакуєш. Нема такого: всьо, шаблю поклав, не хочу більше, я все знаю.
Кілька козаків вітаються з Палієм. Хтось обіймає. Він показує жестами на ввімкнений диктофон. Ті без слів відходять.
— Це так нас на вишколах спецназівських навчили: мати добру реакцію і не говорити зайвого, — зсовує на потилицю хутряну шапку з довгим шликом. — У мене батько спортсмен, цікавився козацтвом. І я отак виріс: на повістях про козаків. Ми — актори однієї ролі. Вжилися і все. Бо якщо ти тут козак, а в місті звичайний пацан — то не козак уже. А шарлатан, фуфляка. Серед людей на вулиці бачу багатьох, які можуть бути козаками. Деяких запитую: що — ти, і далі будеш ботанить удома в комп'ютер?
Тренуємося на Хортиці. Відчуваю тут предків. На острові найсильніші козаки бували, характерники, напівзвірі. Вони на вовків перетворювалися. Сірко кулю зупиняв рукою, як Нео з "Матриці". Бачили? Головне, якщо маєш цей дар — пускати його на добро. У нас був один мольфар на конюшні. Травма якась — за раз вправить. Гроші не брав.
За півгодинну виставу козаки заробляють на квитках кілька тисяч гривень.
— Зароблене кинемо на стіл, порахуємо — то на сіно, то на моркву коням, щось на зброю — стріли, древко, шкіри купить, клей. Що залишається — те вже нам на зарплатню іде.
Палій показує на білявого міцного хлопця, який веде за вуздечку коня.
— Це Махно, 16 років. Наймолодший джура. В нього пращур був із Гуляйполя. У нас немає дідовщини. Приходять дітки, навчаємо. Якщо бачимо, що не має звитяги або брехлива людина — до побачення. Не кожен витримає. Всі думають, що вдяг шаровари, і вже козак. Ми кажемо: "Ти там пацанчик, а тут козак — так бути не зможеш. Будь там козаком, виконуй кодекс".
Якщо стоїмо стик у стик зі справжніми міліцейськими щитами, не повинно бути пробілу між нами, — показує, як зчеплюються ліктями. — Біля мене має стояти така людина, яка захистить мою потилицю. Знаєте, чого зачіска така? У воїна повинен буть лисий затилок, щоб відчувати небезпеку краще, — Палій знімає шапку і погладжує голену потилицю.
200 чоловіків налічує Хортицький полк. До нього входять козаки-каскадери Запорозької Січі. Забезпечують громадський порядок у Запоріжжі й околицях, охороняють блок-пости на кордоні Запорізької та Донецької областей. Пройшли вишколи з рукопашного бою, володіють боротьбою на шаблях, ножах та списах.
2 
1
Коментарі