30 серпня українські хірурги, не розрізаючи груднини, відновили серцевий клапан 38-річному Костянтинові Баранюку з міста Жмеринки на Вінниччині. Така операція — перша у східній Європі.
На п'ятий день після операції Костянтин лежить у столичному інституті кардіохірургії ім. Амосова. Крім нього, у палаті ще троє пацієнтів з вадами серця. На Баранюку синя футболка. Усміхається і вибачається, що з четверга не голився. Почувається добре.
— Багато років грав у волейбол, — каже Костянтин. — Бувало, займався по кілька годин на день. Почувався здоровим. Дефект виявили сім років тому.
Випадково, на плановому обстеженні. Ніхто ж у молодому віці не біжить до лікаря, як щось заболить. Потім сказали, що маю пролапс. Це хвороба парашутистів. Клапан просідає, коли людина вдаряється ногами. Відтоді періодично навідувався до лікарів. Казали, деяких хворих лікувати не треба, доки не порушиться ритм серця.
На початку цього року Костянтин відчув важкість за грудниною. Перестав піднімати важке.
— Сильно стомлювався. Колись міг виїжджати на роботу о п'ятій ранку і цілий день працювати. А тут викладатися на повну вже не виходило. Хоч жодного дня не пропустив. Працюю на залізниці начальником сектора охорони праці.
Лікарі виявили, що хвороба із другої стадії перейшла у третю.
— Казали, що допоможе лише операція, — продовжує. — Радили клапан міняти. Із Вінниці направили в інститут Амосова, бо кращого у країні немає. Хірург сказав, що я за всіма параметрами підійду для нової, революційної операції. Чекав на неї з травня. Лікар просив хоч серед ночі набирати, як погіршає. Але все було добре. У Європі такі операції роблять уже 10 років.
Костянтин без зусиль устає, ходить. Поруч чоловік, якого оперували другим.
— Разом лежали в реанімації, тоді й подружилися. Він теж добре почувається, — додає Костянтин.
— У Баранюка вроджений дефект мітрального клапана. Виявили його недавно, але це не значить, що чоловік був здоровий, — розповідає Олексій Крикунов, завідувач відділення хірургії інфекційного ендокардиту. — Буває у немовляти шум у грудях. Лікарі кажуть: "Нічого, переросте". Переростає, але дефект не зникає. Із часом цівка крові починає протікати повз клапан, як кран на кухні. Коли людина спокійна, нічого не помічає. А пробігла за тролейбусом, піднялася сходами — уже задишка.
Оперував Костянтина хірург інституту 36-річний Андрій Руснак. Він рік стажувався у Парижі. Йому допомагав французький колега Жан Франсуа Обадья. Операція тривала 3,5 год.
— Замість того, щоб різати грудну клітку, лише розсувають ребра, — каже Крикунов. — Зробили три проколи в боку. В один завели камеру. Оперували, дивлячись на екран монітора.
Серце зупинили на 40 хв., підключили до штучного.
— Руки хірурга працюють через маніпулятори, — пояснює Олексій Крикунов. — Це вже робототехніка. Зашиваємо дефект клапана. На шви ставимо кільце, що служить як корсет. У людини лишається свій орган, відновлений. Може жити повноцінним життям. Звісно, не працювати вантажником. Операція безкоштовна. Єдине — закупка ліків.
Зі штучним клапаном усе життя п'ють таблетки для розрідження крові. Стають інвалідами третьої групи. Після операції, зробленої Баранюку, такого не буде. Шрами швидко загояться. За кілька місяців чоловік забуде втручання.
3 
1
Коментарі
8