— Як зараз помню: їду на поле доїти корів, і тут різкий запах. Замоталися в одіяла, на поле так і не доїхали. А Толя, жінчин брат, добре травонувся, — каже 56-річний Олександр Павленко із села Красне Козятинського району Вінниччини. На початку червня поля за пасовищем покропили пестицидами. Отрута потрапила на рослини, тварин, людей.
Олександр із дружиною Надією тримають по 13 корів і телят. Випасають на галявинах уздовж річок та ставків, бо свого паю не мають.
— 12 год з Надьою пропрацювали у присадибному господарстві в селі Степ сусіднього району, — згадує. — Я бригадиром, вона — завскладом. А землі нам не дали. Як 2002-го розпайовували, у нас кожні два місяці забирали паспорти. Як ми поняли пізніше — підробляли наші відмови від землі. Ці корови і телята — наш єдиний спосіб вижити. Живемо на межі Калинівського та Козятинського районів. Два роки тому нас ганяла калинівська міліція. Казала, шо наші корови випасли 800 гектарів трави фермера В'ячеслава Тизуна. Він тримає всі землі у Степу.
Олександр Павленко веде за село. Показує галявини, де випасає худобу. За ним дибає швагро 59-річний Анатолій Новіцький — худий, шкіра сіра, очі запали.
— Вони кропили вертольотом кілька днів підряд, — говорить Новіцький. — Такий туман стояв. Картоплю сапав, нанюхався. Зразу затошнило, рвав кров'ю. Син заставив їхати в лікарню. Сів за руль і в Самгородку (сусіднє село. — "ГПУ"). Зомлів. Там фельдшер визвав "скору". В реанімації лежав три тижні. Подав заяву до прокуратури, бо ніхто не попереджав про те кропіння. Наше село в ямі, вітер у наш бік, а маємо малих онуків.
20 червня іншу ділянку землі, де Павленки теж випасають худобу, покропила від бур'янів сільська рада Нової Греблі.
— До нас того дня зайшов якийсь незнакомий чоловік у капелюсі із товстим голим пузом, — згадує 54-річна Надія Павленко. — То був голова сільради Нової Греблі Анатолій Андріюк. Запитав, чи то наша худоба на полі. Я кивнула, що так. Наказав забрати, бо те місце кропитимуть ядами. Позвонила чоловікові.
— Їхав з дойки, а вони кропили повним ходом, — долучається Олександр Павленко. — Бризкали по коровам, по припонам. Кричу: "Остановіться!". Виходить Андріюк: "Замовкни, гнида. Так зроблю, що ти довго мене помнити будеш". Ударив по шиї рукою, потом руку викрутив. У мене ґуля була, руку досі підняти не можу. А літо надворі, косити треба, доїти.
Зараз родина пасе худобу за 5 км від хати. Шукають ділянки під лісом, де на траву не потрапила отрута.
— Того дня Павленко був п'яний, простягав до мене руки, от і напросився, — каже Анатолій Андріюк, голова Новогребельської сільської ради Калинівського району. — А до тих 12,5 гектара землі, на яких він пасе корів, не має ніякого відношення. Якщо хочуть користуватися — хай платять нам оренду.
11 
1
Коментарі