— Андрій довго боровся, щоб Грибовецьке звалище закрили. Казав, що забруднює природу. Але його ніхто не послухав, — каже 43-річна Зоряна Гумницька з райцентру Жовква на Львівщині. 1 червня там ховають пожежника 32-річного Андрія Вненкевича. Він загинув два дні тому під час гасіння пожежі на сміттєзвалищі неподалік села Великі Грибовичі. Стався зсув. Андрія засипали кілька тисяч тонн відходів. Пішли з життя його колеги 28-річний Богдан Юнко та Юрій Рудий, 29 років. Усі померли від удушення і численних опіків.
Над будинками Жовкви підняли прапори України з чорними стрічками. Понад тисяча городян ідуть вулицею. Попереду похоронної процесії їде поліцейське авто. Труну з тілом Вненкевича везуть у катафалку. Його колеги вмикають тривожну сирену в пожежній частині Жовкви. Там загиблий працював начальником зміни. Був депутатом міськради.
— Андрія знав три роки. 2014-го він пробував стати мером Жовкви. То разом перед виборами роздавали агітаційні листівки. Люди дивувалися, коли взнавали, що сам кандидат агітує, — каже 21-річний Олег Вольський. Витирає сльози. — Був оптимістом. Як виникали труднощі, завжди казав: "Не переживай. Упораємося".
На узбіччі перемовляються три жінки.
— Казали, він хотів іти в АТО, але батьки відмовили. Все ж таки двох синів мав. Шкода чоловіка, — шепочуться. — Андрія Садового (мер Львова. — ГПУ) із прощання вигнали. Сказали, вбивці тут не місце. Навіть поліція приїхала, аби його не побили.
Труну заносять до церкви Серця Христового в центрі міста. Люди прощаються з небіжчиком. Після цього процесія рушає до кладовища. Там лунає Гімн України. Люди розходяться.
— Андрій був активним громадським діячем. Мене мобілізували під час першої хвилі. Раз заїхав до міста по обладнання. То він сказав, де його знайти. Дав контакти волонтерів. Шкода дуже, — говорить Юрій Бик із села Руда-Крехівська. Звідти був родом і загиблий.
В Андрія Вненкевича залишилася дружина Ганна та двоє синів, 7 і 8 років.
2 червня у селі Рата Жовківського району ховають наймолодшого загиблого пожежника 28-річного Богдана Юнка. Біля його дому збираються понад 300 людей. Більшість — молодь і колеги. З Юрієм прощаються у хаті. Звідти труну несуть до місцевої церкви. Дорогу, якою йде процесія, посипають пелюстками квітів.
— Не заслужив він такої смерті. Був добрий і чуйний. За що пішов? — каже родичка покійного 60-річна Дарія Янко. — Дружив із сином. Обоє хотіли господарями бути, будову затіяли. На весіллі сина Богдан познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Три роки тому в них дочка Настя народилася. Богдан розчинився у ній. Усюди з малою ходив. Навіть не бачила раніше, щоб батьки так дітьми опікувалися. Татова доця. У понеділок у дитини день народження був. Богдан посвяткував і поїхав гасити звалище. А вчора його дружині 26 виповнилося. Такий страшний подарок їм зробив, — плаче.
Катафалк із труною рятувальника проїжджає через село. Прямує на кладовище райцентру Рава-Руська. Там Юнко працював у пожежній частині під керівництвом Юрія Рудого. Його відспівали напередодні.
— Ті, хто планував операцію, мали спочатку розібратися — з якої сторони можна гасити пожежу, а куди підходити заборонено. Натомість хлопцям наказали будь-що погасити все за сутки. Бо якомусь генералові смерділо, — каже 34-річний Сергій Проковець, колега загиблих.
Богдана Юнка ховають поряд із Юрієм Рудим. Запускають військовий салют.
— Юра теж добряк був від усього серця. Що не попроси, завжди назустріч ішов, — говорить 24-річний Василь Карпа з Рава-Руської пожежної частини. — В березні в нього друга донька народилася. Магдалиною назвали. Старшій 2 рочки є. Рудий тішився, що тепер має для кого жити. Жаль, що такі люди швидко пішли.
4 тисячі гривень щомісяця виплачуватимуть кожній дитині загиблих пожежників. Таке рішення прийняла Львівська міськрада. Гроші отримуватимуть до повноліття.
4 
1
Коментарі