— Коли синові виповнилося 4,5 року, почали шукати для нього спортивну секцію. Відвідували різні гуртки і пробували. З танцями, атлетикою та музикою не склалося, не хотів ходити туди. На дзюдо йому сподобалося. Вже чотири роки займається боротьбою, має жовтий пояс, — розповідає 30-річна Катерина Бондарець із Покровська Донецької області.

Її син Лев відвідує тренування п'ять разів на тиждень. Кожне триває 1,5 год. Хлопець став цілеспрямованішим і відповідальнішим, помітила жінка.

— Дзюдо допомагає не лише тримати фізичну форму. Заняття розвивають силу волі. Лідерські риси проявляє не лише на дзюдо. У школі має високі оцінки. Намагається бути першим у класі. У побуті рідко просить моєї чи батькової допомоги, — додає Катерина Бондарець.

Місяць тренувань у спортивних секціях для дітей коштує від 700 до 1200 грн, залежно від населеного пункту та програми. Заняття в художніх і музичних школах — 500–800 грн.

Зазвичай у дитини виникає інтерес до того, що краще виходить. Це і є природними задатками, їх можна виявити у 2–3-річному віці. У цей період швидко розвивається мовлення та мислення. Батькам лише потрібно спостерігати за малюком і визначити його вподобання.

— Якщо дитина проявляє цікавість до малювання чи ліплення, розвивайте цей напрямок. Якщо дослухається до музики, підспівує чи пританцьовує, варто поекспериментувати в цьому. Головне, підтримувати, а не нав'язувати, — розповідає психолог Наталія Носаль, 46 років.

У дошкільному віці природні здібності чітко помітні у 25% дітей. Тому найкраще здавати малюків на розвивальні тренування чи в творчі школи щонайменше з 5 років. У такому віці вони можуть на довший час зосереджувати увагу, менше втомлюються, з ними легше спілкуватися. Варто перед записом на секцію проконсультуються зі спеціалістами — лікарями і тренерами. Наприклад, дітям із поганим зором не можна займатися боксом, боротьбою, хокеєм, баскетболом або футболом. При порушенні постави та сколіозі найкраще підійде плавання. При частих бронхітах також корисно відвідувати басейн. Це загартовує. Танці та балет формують поставу та правильну координацію рухів. Утім це часті перевдягання і синтетичні костюми. Якщо в дитини алергія, може початися загострення. Фізичні навантаження підійдуть для невисоких дітей. До прикладу, на волейболі є спеціальні вправи, спрямовані на ріст організму. Високих дітей варто віддати на баскетбол, волейбол чи атлетику. Дітям із хворими суглобами, плоскостопістю, остеопорозом не варто займатися гімнастикою, хокеєм, футболом, боксом та єдиноборствами. Ці види спорту найбільш травматичні.

— Аби від занять була користь, варто враховувати характер і темперамент дитини, — додає Носаль. — Діти-сангвініки — допитливі й товариські. Вони легко вливаються у колектив і мають лідерські задатки. Тому для них найкраще підійдуть командні види спорту чи театральні гуртки. Енергійність і жвавість холериків також варто спрямувати на фізичний розвиток та результат. Флегматики — повільні, скупі на слова та дії. Для них оптимальні будуть вишивання, в'язання, конструктор або живопис. Тонкий смак і хороший слух мають діти-меланхоліки. Вони найбільше з усіх люблять читати, досягають успіхів у творчих заняттях, танцях чи балеті.

Грати на барабанах навчають до школи

— Багато батьків не мають відношення до творчості. Тому навіть не здогадуються, що у їхніх дітей талант до гри на інструментах. А визначити це можна в домашніх умовах, — каже організатор музичної студії "Музикашки-барабашки" Валентин Савчин, 52 роки.

— Коли звучить музика, нехай дитина з мамою чи татом плеще в долоні, притупує ногами і рахує в такт мелодії — раз, два, три, чотири, раз, два, три, чотири. Це початковий елемент. Тоді одразу стає зрозуміло, чи має дитя музичний слух. Щоб почати грати на музичному інструменті, вікових рамок немає. Діти у два роки можуть управлятися в музиці краще за 10-річних. У нас у студії були випадки, коли 2-річні малюки погано розмовляли, але чітко виконували настанови викладачів. Добре грали на барабанах і навіть на синтезаторі.

×