Українці скаржаться на звинувачення російських родичів у нацизмі. Через відносини Російської Федерації з Україною та збройні конфлікти на сході псуються стосунки в міжнаціональних родинах.
— Таке враження, що світ перевернувся, — говорить 46-річна Валентина Вакуленко з міста Краматорськ на Донеччині. — Дзвонять родичі з Тернопільської області, називають москалями й кацапами. Звинувачують, що продалися росіянам. Родичі чоловіка телефонують із російського Орла і обзивають бендерівцями й фашистами.
— Місяць тому подзвонила сестра з Пітера. Спершу спитала: "Ну що ви там?". Уже хотіла розповідати про родинні проблеми, як вона понеслася: "Чортові бендерівці. Так вам і треба. Не захотіли жити в мирі з Росією, захотілося Америки — то отримайте. Мало вас перебили на Майдані", — розповідає 63-річна Галина Янко з міста Гадяч Полтавщини. — Намагалася пояснити їй, але після слова "Путін" зв'язок обірвався. Не могла додзвонитися. Проплакала весь вечір.
Міжнаціональні проблеми з родичами не варто обговорювати, якщо люди цінують стосунки, радить соціальний психолог 57-річний Олег Покальчук. Краще переводити розмову на особисте.
— Московські знайомі теж пишуть мені на ці теми. Але я їм відповідаю, що в мене все гаразд, а їхніх настроїв не поділяю. Не намагайтеся відповідати за всю Україну. Почніть із себе, говоріть про побутові речі. Це те саме, що підтримувати хворого в напрямку сценарію його хвороби. Але тоді ви нічим від нього не відрізняєтеся. На фразу "Крим — наш" краще відповідати: "Добре-добре, забирайте". Адже співрозмовник чекає, що говоритимете протилежне. Після цього можна запитати, чого ж вони дзвонять. Хоч патріотична істерія більшості українців має вагомі підстави, але це все одно істерія, невроз і фобія. Не можна вважати, що наші патології — хороші, а їхні — погані. Клінічної різниці між ними немає.
1 
1
Коментарі
2