"Закрийте рот! Я тут зараз вчадію. Набухався і дихає на людей. Зуби треба зранку чистити і "Лєсним бальзамом" полоскать". Така репліка представлена на стенді виставки "Тролейбусні хроніки" в Американському домі по вул. Миколи Пимоненка, 6. Її авторка — киянка 30-річна Ольга Гарбовська протягом двох років записувала розмови, підслухані в комунальному транспорті. На експозиції презентувала 13 історій.

При вході висить інсталяція у формі тролейбуса, яку обклеїли квитками різних років. Поряд на екрані показують ролик поїздки в громадському транспорті. Виставка триватиме до 31 березня. Вхід вільний.

— У громадському транспорті Києва можна почути різні діалекти й манеру спілкування. "Тролейбусні хроніки" — це зріз українського суспільства. Люди можуть подивитися на себе збоку, — розповідає Ольга Гарбовська. — Щодня їжджу на роботу 6-м або 18-м тролейбусом. Найчастіше в салоні говорять про оплату проїзду та компостування квитків, роботу, особисте життя, плани на вечір. Записувати почала після одного епізоду. Позаду мене сиділа жінка, яка по телефону майже кричала: "Рішення суду готове. Ти, в разі чого, заплати 50 гривень. Але гарантувати нічого не можу". Я подумала, навіщо так голосно вирішувати приватні питання в громадському транспорті? Стало цікаво, як на цю історію відреагують мої друзі, зробила допис у "Фейсбуку". Людям сподобалося.

— Якось у тролейбус зайшли два безхатченки. Спершу кондукторка хотіла їх вигнати, але вони заплатили за проїзд. Коли чоловіки виходили, сказала: "Хоч би помилися, смердить, як від чорта", — говорить киянка Вікторія Прилуцька, 31 рік. — Часто в громадському транспорті ­пасажири п'ють спиртне. Якось кондукторка зробила зауваження чоловікові з пивом, а він її обізвав. У них нервова робота, малооплачувана, тому мусять підзаробляти. Недавно кондуктор продав мені два закомпостовані квитки, видно, хтось залишив.

— На Теремках двоє семикласників навмисне не давали закрити двері. На крики кондуктора не зважали, сміялися, обзивали її. Коли смикнули трос, що з'єднує штангові струмоприймачі з електродротами, водій вийшов із кабіни й розібрався з ними, — каже Анна Будішевська. — Києву до цивілізованого громадського транспорту ще далеко. У США, наприклад, автобуси їздять точно за графіком. Якось зі мною їхав інвалід-­візочник. Водій витягнув пандус, завіз його. Сів у кабіну та продовжив маршрут. Той пасажир приєднав візок до спеціального місця, щоб він не рухався. Перед зупинкою натиснув спеціальну кнопку, водій допоміг йому вийти.

43 тролейбусні маршрути функціонують у місті. Їх обслуговує комунальне підприємство "Київпастранс", вартість проїзду становить 4 грн.

×