П'ять днів у заметеній хаті сиділо подружжя Божкових

 

— Пришел с работы и не увидел дома. Снега намело аж на крышу, высотой метров 5, и вдоль стены еще метров 10. Чтобы пробраться во двор, пришлось через забор лезть, — говорить 46-річний Валерій Божков із міста Бердянськ Запорізької області. Його подвір'я у пров. Халтуріна замело. Через це батьки 77-річна Валентина та 79-річний Іван Божкови п'ять днів не могли вийти з хати.

3 лютого рятувальники прокопали тунель до дверей і звільнили подружжя.

— У нас будинок на двох господарів: в одній половині живу я, в другій — батьки. Мою якось удалося розчистити, я зміг зайти. Друзі допомогли, бо я інвалід — маю проблеми зі спиною. А до батьків не могли добратися. Вони сиділи там, як заручники. Ходив у магазин і через кватирку передавав їм хліб. Чекали стільки днів, бо думали, треба багато платити рятувальникам. Ті були в шоці від кількості снігу. Один казав: такого ще не бачив. Години 3 рили тунель до вхідних дверей, зламали кілька лопат. Наша вулиця — крайня в місті. На подвір'я мете сніг, пилюку. В сусідів забори високі, це трохи допомагає. А в нас двір особливо не затулений. Доти взимку щонайбільше могло по вікна замести.

Божкови кажуть, за п'ять днів устигли поспілкуватися з усіма родичами по телефону.

— Ото вже часу було наговоритися. Згадали все життя. Із сином розмовляти могли через вікно і по мобільному, — каже російською Валентина Олексіївна. — Великих проблем не було. Найбільша — не могли піти в магазин. Добре, що в хаті запасів вистачило, назбиралося багато круп, то варила каші. А ще прийшлося пекти пампушки. До них готувала борщ. Часу мала вдосталь, аби поробити хатні справи. Щодня прибирала. Поливала раз за разом квіти, хоч би не залила. З чоловіком перечитали всі газети, дивилися телевізор. Жалкую, що в мене поганий зір, так в'язала б. Один страх був — щоб іще більше не нанесло снігу. Постійно сиділи біля вікна, дивилися на рівень замету. В хаті не дуже жарко, повітря вистачало. Але для свіжості зуміли трохи привідкрити двері. Жили в постійному очікуванні, коли нас ви­зволять. Інколи так переживали, що не могли заснути, пили снодійне. Коли нас відкопали, найперше побачили рятувальників. Вийшли надвір, від білого снігу аж очі примружили.

Окрім господарів, у будинку був со­бака.

— Ми не могли до неї добратися, бо сиділа в кімнаті з іншим входом. Собачка зголодніла за п'ять днів, але поводилася спокійно, не пискнула ні разу. Коли випустили, від радощів та стресу дуже скавчала, не відходила від нас, — продовжує Валентина Божкова.

Господарі кажуть, зараз сніг тане. Через це почав руйнуватися дах.

За останній тиждень замело 829 населених пунктів.

×