29 травня о 14.30 у Вінниці вручали шкільні атестати п"ятьом випускникам 12 "Є" класу вечірньої школи при установі виконання покарань N1. Учнів-засуджених заводять до аудиторії. За парти сідає 51 людина. 20 із них проводять за ґрати, облаштовані в аудиторії. То територія для довічно ув"язнених. Чоловіки в наручниках. За порядком стежить охоронець, за дверима ще один із вівчаркою.
— Школа! До внесення державного прапору струнко! — каже керівник закладу Галина Пилипко. Вмикають гімн України. Вносять національний прапор.
Директор Вінницької загальноосвітньої школи N24 Ольга Іванець вручає випускникам атестати про повну середню освіту. Передає їх крізь ґрати. Четверо з випускників — довічно ув"язнені. Їм дарують настінні годинники від вінницького мера Володимира Гройсмана.
— Які ж ви вдячні учні! Всі домашні завдання виконували. Ніяких прогулів. Наш колектив до вас на уроки ходив із задоволенням. Хай цей диплом знадобиться вам у житті. З ним ви можете вступати у вузи. Хоч відмінників серед вас немає, та вчилися ви непогано, — каже Ольга Іванець.
Школу при тюрмі відкрили 2000-го. Діють постійні чотири класи, працюють 20 учителів.
Довічник 40-річний Андрій Орачевський від імені однокласників дякує учителям.
— Мені особливо сподобалася математика. Якби такі вчителі були у мене в начальних класах, то, може, сьогодні я був би міністром фінансів. Запав на літературу. Оформив підписку на російську класику. Думаю поступати на журналіста або на математичний. Математика — це порядок в умі, дисципліна. Якби мав свободу, то рванув би підкоряти Памір. Займався гірським туризмом та польовою стрільбою. 9 травня 1997 року пішов за сигаретами, зустрівся не з тими людьми. От і получився перпендикуляр, — Орачевський відмовляється згадувати вбивство, через яке його посадили довічно.
Якби такі вчителі були у мене в начальних класах, то, може, сьогодні я був би міністром фінансів
Поряд одесит 35-річний Арсеній Прокоф"єв. 1999-го у Хмельницькому він розстріляв відвідувачів бару "Ідеал".
— Родом із Росії, закінчив вісім класів. Вирішив далі вчитися, щоб розширити кругозір. Та й заради спілкування. Українську мову легше було вивчати завдяки віршам, — цитує уривок "Лісової пісні" Лесі Українки: "О, не журися за тіло!".
У ще одного одесита 32-річного Дениса Борисова питаю, як святкуватиме випускний.
— Як, як? Порадуюся. Це не те місце, де святкують, — відповідає. Борисов сидить 14-й рік за замовне подвійне вбивство. — Я ж тут ненадовго. Мені положено 15 років. Піду працювати кухарем. Моя фірмова страва — плов.
На Вінниччині діють вісім подібних установ. При кожній працює школа.
3 
1
Коментарі