У серпні окупанти вбили дев'ятьох українських воїнів
Протягом серпня Україна зазнала найбільших втрат із часу оголошення перемир'я на Донбасі, про яке домовилися з 27 липня 2020 року. Російські найманці атакували українських захисників 182 рази, вбили дев'ятьох воїнів і поранили 27.
П'ятьох захисників України вбили російські снайпери, ще четверо загинули від осколків протитанкових керованих ракет. Четверо — із розвідувальних батальйонів, по двоє бійців втратили 24-та і 28-ма механізовані бригади, одного — 58-ма мотопіхотна.
7 серпня
Ярослав Семеняка, 32 роки, родом із села Калинівка Конотопського району на Сумщині.
Ярослав загинув від осколків керованої ракети. Російські найманці вистрелили з протитанкового комплексу по автокрану, який лагодив електромережу в селищі Піски під Донецьком. Ракета влучила в кабіну, де був Семеняка.
Пішов на службу в 58-му мотопіхотну бригаду ім. Гетьмана Івана Виговського у червні 2020 року. Потрапив у підрозділ забезпечення. Йому доручили працювати на автовишці, бо мав фах кранівника.
— Ярослав — це наша паличка-виручалочка. І зараз не можу повірити, що його вбили. Він їхав допомагати людям, — каже знайома Людмила Донцова.
Залишилися батьки й дружина.
10 серпня
Ярослав ''Кардан'' Кайданович, 30 років, родом із села Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області.
Їхав мікроавтобусом поблизу міста Мар'їнка, коли в нього влучила протитанкова керована ракета. Помер під час евакуації.
"Кардан'' на війні з 2014 року. Брав участь у боях за Іловайськ у складі 30-ї механізованої бригади. Виходив з оточення. З 2017-го служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні.
Ярослав Кайданович загинув за два тижні до ротації — наприкінці місяця з батальйоном мав виходити із зони ООС. Того дня поїхав на пост, щоб замінити людей.
Залишилися батьки, дружина, донька і син.
16 серпня
Артем Мазур, 26 років, родом із села Веселе Олександрійського району на Кіровоградщині.
Загинув від кулі снайпера на взводному опорному пункті біля Новомихайлівки Донецької області.
Був єдиною дитиною в матері, має ще зведених брата та сестру. Брат теж служить у зоні операції Об'єднаних сил. Артем пішов у 28-му механізовану бригаду ім. Лицарів Зимового походу 2017 року.
— Артем навчався в місцевій школі, закінчив професійно-технічне училище. Тоді підписав контракт і пішов служити, — каже староста села Веселе Олександр Кива. — Три місяці тому одружився. Вони були прописані в нашому селі, але дружина живе та працює в Пантаївці.
Залишилися дружина й мати.
19 серпня
Василь Островський, 41 рік, родом із села Сороки-Львівські під Львовом.
У бою неподалік села Новоолександрівка Попаснянського району на Луганщині в піхотинця 24-ї механізованої бригади ім. Короля Данила вистрелив ворожий снайпер.
Василь на фронті був не перший рік. 2014-го його мобілізували до Національної гвардії. Воював за Дебальцеве, потім служив за контрактом. 2016-го працював у муніципальній варті Львова, але два роки тому повернувся у військо. Підписав контракт із королівськими піхотинцями.
— Це була його третя ротація. Поїхав, незважаючи на контузію, — кажуть товариші.
Василь під час служби розлучився з дружиною, мають спільного сина Дем'яна. На війні зустрів нове кохання — побратимку Лілію. Пара хотіла побратися після закінчення ротації.
Залишилися наречена та син.
22 серпня
Юрій Михайлов, 21 рік, родом із Миколаєва.
Лейтенант загинув від кульового поранення під час обстрілу позиції 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу поблизу міста Мар'їнка на Донеччині.
Юрій Михайлов пішов до війська після школи. Закінчив академію Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску прослужив 1,5 місяця.
— Юрій — сирота, його виховувала бабуся. Для неї він був опорою, стимулом життя, — говорить начальник відділу Міністерства ветеранів у Миколаївській області Володимир Закалюжний. — Юрій пишався тим, що став спочатку курсантом, потім — офіцером.
Вдома залишилася баба.
23 серпня
Олександр Аксьонов, 38 років, родом із міста Бориспіль на Київщині.
Російська снайперська куля влучила в Олександра 23 серпня, в День державного прапора.
На війні Аксьонов із 2018 року. Молодший сержант служив снайпером у 131‑му окремому розвідувальному батальйоні. Постійно перебував на передовій.
Вдома залишилася мати.
24 серпня
В'ячеслав Пітько, 48 років, родом із міста Кам'янське на Дніпропетровщині.
Боєць загинув у День Незалежності, 24 серпня. Російські окупанти неподалік Донецька відкрили вогонь з автоматів, щоб прикрити постріли снайпера. Ворожа куля пробила бронежилет Пітька збоку, ушкодила внутрішні органи й вийшла з-під броні. Після поранення В'ячеслав ще дав команду "До бою!" і трохи проповз окопом.
В'ячеслав на фронт пішов добровольцем з перших днів російсько-української війни. До цього працював на заводі "Дніпроазот".
У серпні 2015 року Пітько врятував товариша Олександра "Привида" Федорченка. Згодом став хрещеним батьком його доньки. 2015-го отримав кілька осколкових поранень.
2017 року повернувся до роботи на заводі, але з 2020-го знову пішов на службу до 74-го розвідувального батальйону. Казав, що після перемоги збудує теплицю й вирощуватиме овочі.
Вдома залишилися дружина й 11-річна донька.
27 серпня
Андрій Вискребець, 39 років, родом із Запоріжжя.
Загинув під час обстрілу села Славне Мар'їнського району на Донеччині. Отримав смертельне кульове поранення від пострілу снайпера. Сталося це на тій самій позиції, де вбили В'ячеслава Пітька.
Андрій закінчив місцевий будівельний технікум і працював за фахом. У березні 2015 року мобілізувався до 26-ї артилерійської бригади, з якою воював рік. Після демобілізації уклав трирічний контракт на службу. Воював у складі 55-ї артилерійської бригади "Запорізька Січ". 2019-го продовжив контракт із 74-м розвідувальним батальйоном.
Залишилися дружина та двоє дітей.
30 серпня
Роман Задорожній, 27 років, родом із селища Добротвір Червоноградського району Львівської області.
Бойовики обстріляли позиції 24-ї механізованої бригади ім. Короля Данила поблизу селища Новозванівка на Луганщині з ручних протитанкових гранатометів.
Від обстрілу загорілася суха трава. Роман із побратимами почав гасити вогонь, і в той момент його накрило вибухом протитанкової ракети.
На війні був із перших днів. Залишилися мати, сестри та брати.
1 
1
Коментарі