— Раніше в нас тут політичного портрету не було ні разу. То на цю роботу народ увагу звертає: діти пальцями показують, розглядають. Двоє старших людей уже прицінювалися, — думаю, за пару днів куплять її, — торговець картинами 71-річний Валерій Кульчицький на вул. Валовій у центрі Тернополя продає портрет Тимошенко на тлі пшеничного поля.
Валова — місце, куди виносять свої роботи місцеві митці. Валерій Анатолійович продає картини й ікони дружини. Портрет Тимошенко розміром 30х40 см без рамки принесли на продаж тиждень тому.
— Навіть не знаю, як того мужика-автора звати. Старший такий, років 50. Його як художника в місті ніхто не знає, бо тіки недавно почав малювати. Якраз, як Юлю посадили, приніс картину. Ходить просить, чуть не плаче: "Візьміть хтось, продайте". Ніхто не хоче брати. Ну, думаю, ладно — попробую. Продає задешево — 70 гривень. Певне, грошей треба. Бо такого розміру картини 140 коштують як мінімум. То при тому, що людину тяжче малювати, ніж пейзаж.
— Ти, Валєра, її продати не можеш, бо вона тут, як мертва. Ну подивися — лице темне, шия темна. Я хоть прихильник Тимошенко, але картина не подобається — ну чистий же труп, — критикує Парфеній Барбалюк, він поряд продає свої картини.
— Ну не знаю. Я в картинах розбираюся, то скажу, що вона намальована добре. То що темна — то ж не просто так. Той мужик казав, що спеціально так намалював — у неї лице потемніло, бо сумна через те, що її посадили, — відказує продавець.
Валерій Кульчицький розповідає, що політикою не цікавиться.
— Мені, аби швидше її продати. Я сам собі часом не вірю, то як можу Юльці чи Януковичу вірити? Вони на верхушці всі — дураки і злодії. На вибори думав не йти, але дружина на дільницю затягнула — поставив хрест проти всіх.
Каже, що має план, як вивести країну з кризи, ставши президентом.
— Перше: закрив би кордони — щоб ніхто не втік. Потім зробив би підрозділ спецназу "Альфа", тисяч із п'ять. Послав би їх до таких як Ахметов. Спершу по-доброму: "Мужик, жити хочеш? Дарую життя, але ті 25 мільярдів свої перерахуй у казну. Не треба строїти із себе футбольного спонсора. Що, з свого кармана гроші береш? Перше накрав, а потім футбол робиш". Якщо по-доброму не віддав би — тоді гарячий утюг йому до пеніса. За такою системою в державі завжди були б гроші. Підняв би сільське хазяйство, а потім і всі заводи. Сам би взяв собі тисячу гривень зарплати — щоб при потребі родичам помогти. Жив би на державному утриманні. Ні дач, ні вертольотів собственних мені не треба.
3 
1
Коментарі
4