18-річному Станіславу Марачу із села Чорнобаївка Білозерського району Херсонщини в серпні пересадили донорське серце в Білорусі.
У квітні торік він перехворів на ангіну, вона дала ускладнення на серце.
— Через інфекцію серце у Стасіка збільшилося до розміру футбольного м'яча, — каже мати Анжела Марач, 44 роки. — В інституті Амосова сказали, що треба нове.
Понад рік батьки збирали кошти на трансплантацію за кордоном. Домовлялися з клініками Європи, Росії й Білорусі.
— У Європі така операція коштувала би більш як 200 тисяч євро, — продовжує мати. — У Білорусі — 70 тисяч доларів.
У червні реанімаційна бригада доставила Станіслава до Мінська. Лікарі називали його стан критичним — серце відмовляло.
— Десь за два тижні після приїзду нам повідомили, що є донор, — розповідає мати. — За 200 кілометрів від Мінська сталася аварія. Я намагалася дізнатися, хто була ця людина, але то таємниця.
Станіславу пересадили серце.
— Пацієнтів із Білорусі виписують за 10 днів після трансплантації, — розказує Анжела Владиславівна. — А українці кілька місяців проходять реабілітацію. Білоруські лікарі головами хитають — наших привозять пізно, в останній момент.
Станіслав із матір'ю перебувають у столичному дитячому кардіоцентрі. За 1,5 року постільного режиму у хлопця атрофувалися м'язи. Доки чекали пересадки та збирали гроші, виникло чимало супутніх захворювань. Постраждали нирки.
Він потроху починає ходити, вставати з ліжка. Мріє вступити до вузу.
Коментарі