— Удень виїхали на полігон. Постріляли з автоматів. Пообіді наказали шикуватися. Роздали боєкомплекти. Сказали, що час настав, — згадує боєць полку "Азов" 26-річний Дмитро із Запоріжжя на позивний "Ковбой". Прізвища просить не називати.
Маріуполь від бойовиків звільнили 13 червня 2014 року. Цей день називають переломним у війні. Важливе місто з портом і металургійними комбінатами залишилося під контролем українських військ. У спецоперації брали участь 150 бійців "Азова", батальйону "Дніпро", 2-ї роти Національної гвардії та спецназу МВС. Блокпости на в'їздах до міста контролювали військові. Четверо українських бійців були поранені. Шість бойовиків ліквідували, 17 — поранили.
— Завантажили нас до КамАЗів хто у чому був, — продовжує Дмитро. — Під вечір заїхали в Маріупольський аеропорт. Там чекали хлопці з Внутрішніх військ. Було страшно. Але впевненість командирів передавалася й нам. Кілька годин чергував на посту. Встиг подрімати на підлозі, підклавши під голову каску. За годину до виїзду, ще вдосвіта, підняли. Зібрали на шикування, роздали гранати. Завантажилися й поїхали в місто.
Як почалася операція?
— Нас висадили у центрі на перехресті перед укріпленнями бойовиків. Не розуміли, де ми. Рядовим карти не показували. Поставили перед фактом: я — "другий номер" РПГ (гранатометник. — ГПУ), дали "кабачки" за спину (ручні протитанкові гранатомети. — ГПУ).
Кожна група зайняла свій сектор. Внутрішні війська взяли ворога в кільце. Ми пішли в наступ. Моя група засіла біля готелю "Спартак". Дивилися на будівлі, вікна, шукали противника. Вулицю прострілювали. Об асфальт цокотіли кулі.
Хвилин за шість мене контузило хвилею від нашого гранатомета. Шістьох розкидало в різні боки. Повиривало бруківку. Кількох зачепило шматками. Мене приглушило. В голові — тиша. Мить не міг зорієнтуватися. Мого "першого номера" на позивний "Легіонер" серйозно ранило. Забрала "швидка". Бачу — всі біжать під КамАЗ. Рвонув за ними. Заліг, потроху повертався до тями. Під прикриттям кулемета почали перебігати вулицю.
Бойовики опиралися?
— По нас стріляли з вікон і горищ. Облаштували позиції з набитих піском мішків. Ми мали дійти до приватного сектору. Внутрішні війська з іншого боку працювали по блокпосту бойовиків із зенітної установки. Це потужна зброя для міського бою. На наступній вулиці стріляли менше, бойовики вже видохлися. За всю операцію зробив кілька пострілів у повітря — зупинити для перевірки місцевих, які виїжджали з оточення.
Коли затихла стрільба, хлопці сіли перекурити. Теж попросив сигарету, хоча два роки не палив. Бій не був важким, бо командири віддавали чіткі накази.
Зачистка тривала години дві-три. Більшість терористів зловили — чоловік 40. Після бою ті ховалися у підвалах. Ми прочісували двори від сараю до сараю. Кричали місцевим, щоб ховалися. Моя група не затримувала. Бачив бойовиків, коли вже лежали обличчям у асфальт. Наставили розтяжок у дворах. На розмінування пішло більше часу, ніж на бій. Потім ми сіли в КамАЗи й повернулися на базу в Бердянську. У Маріуполі залишилися Внутрішні війська.
Що найчастіше згадуєте?
— Артобстріли. Нічний наступ на Широкине 14 лютого 2015-го. Зловив кілька скалок від гранат. Уже зажило.
Два роки тому полк "Азов" вивели з Широкиного. Тепер патрулюємо, чергуємо на блокпостах. Багато тренуємося.
У місто повернулася поліція
— Це була одна з найкращих і найвагоміших операцій у цій війні, — каже боєць полку "Азов" 26-річний Дмитро "Ковбой". — Усе було швидко і без втрат.
— Маріуполь став українським, — продовжує. — У місто повернулась поліція. Це зруйнувало багато планів Росії. Не можуть розвинути наступ на тому напрямку. Якби утримали Маріуполь, мали би більші потужності для подальшого наступу. Згодом укріпилися б, і взяти місто нам було б дуже важко. Операція була вчасною.
1 
1
Коментарі