23 червня Володимира Щербину, 41 рік, із села Людавка Жмеринського району Вінниччини вдарила блискавка. Він говорив по мобільному під час грози. Блискавка влучила у праве плече.

— Я чоловікові й дітям наказую, щоб під час грози нікому не дзвонили, — каже 37-річна Неля Щербина, дружина Володимира. У них двоє дітей: 18-річна дочка та син — дев"ятикласник.

— От про це я і згадав, коли грім почув, — Щербина, який працює пасічником, у той час був на роботі. — Щойно витягнув мобільний, щоб відключити, аж тут кум Юра з Вінниці дзвонить. Тільки сказав йому, що тут такий дощ іде, як мене шарахнуло. Потом нічого не помню.

Блискавка пройшла через тіло й залишила з правого боку поздовжні опіки. Чоловік знімає майку, показує шрами на передпліччі та грудях. Лікарі кажуть, що то місце входу блискавки. Вона вдарила поряд із мобільним, який Володимир тримав біля правого вуха. Розряд пройшов по правій частині торсу, обпалив волосся на грудях, залишив шрам. На внутрішньому боці правої ноги ще один опік — місце виходу розряду.

— Через кілька хвилин отямився, час я потім по дзвінках вичислив. Очнувся від того, що телефон дзвонить.

Лежу під навісом на дерев"яному настилі. Відчуваю, усе тіло заніміло — не можу ні рукою, ні ногою пошевелити. Перша мисль: живий. Хоть би інвалідом не лишитися. Бачу, тіло все чорне стало, гар"ю пахне. А телефон трезвонить. Я скотився до нього по землі, якось включив. Кричу куму, що в мене блискавка вдарила, скажи жінці хай мене з пасіки забере. І знову відключився. Пролежав так хвилин сорок.

Поки до пасіки під лісом, за 3 км від села, добралася "швидка", Володимир уже міг поворушити руками.

— Футболка синтетична так на ньому скрючилася, ніби її хто гарячим утюгом погладив, — додає Неля Щербина. — Забрали його в лікарню. Але він швидко звідти відпросився — непосидющий страшно.

Вона просить чоловіка розповісти про видіння, яке йому явилося наступного дня після удару блискавки.

— Та я й непевен, чи то воно було, чи привиділося, — відмахується той. — Вийшов із лікарні свіжим повітрям подихати. Сиджу на лавці. Раптом одна половина неба потемніла. А на другій частині — ніби арка, як у церквах малюють. І ніби Бог там виглядає. Я дивлюся і нічого поняти не можу. А Бог з неба мені рукою махнув, і розтанув, як дим. Дивлюся, а ніхто з перехожих на небо не дивиться, нікому там нічого не ввижається.

Неля гладить чоловічове плече у шрамах. Каже, що це Бог його врятував від смерті.

— Тепер два дня народження святкуватиму. Одне 28 липня, я саме на Володимира народився. А друге — 23 червня, коли після блискавки вижив. Думаю, якби я не перекотився до мобільного телефону і не ліг на землю, мені було б гірше. Чув, що сира земля заряд витягує. За ті 40 хвилин, поки без пам"яті лежав, вона з мене заряд витягнула.

У лікарні кажуть, що на пам"яті медиків це перший випадок у районі, коли людина вижила після блискавки.

— Йому пощастило, що тримав телефон у правій руці, — каже завідувач відділення реанімації жмеринської райлікарні 36-річна Ірина Клокоцька. — Коли розряд пройшов через тіло, він не задів серце. Володимир був при тямі.

Василеві Гутаку розряд влучив у голову

Василь Гутак, 39 років, із села Маринка Жидачівського району Львівської області загинув під час негоди 29 червня. Блискавка влучила йому в голову.

Василь зі своєю 35-річною дружиною Наталею у полі скиртували сіно. Почало дощити, здійнявся вітер. Гутак відправив жінку додому пильнувати дітей. Сам лишився працювати.

— Боявся, аби сіно не змокло, — пояснює 39-літній Володимир Ємець, голова Володимирецької сільської ради, до якої належить Маринка. — Гроза пройшла, а Василь додому не повертався. Поле — за кілька кілометрів від його дому. Наталя почала хвилюватися. Взяла для чоловіка сухий одяг, сіла на велосипед і поїхала в поле. Василь лежав біля скирти. Жінка викликала "швидку". Лікарі сказали, що в нього не було шансів вижити. Блискавка вдарила в голову.

Василь Гутак працював робітником по ремонту у володимирецькій школі. З дружиною виховували трьох дітей: 13-річного Михайла, 9-літню Людмилу та Оксану, 2 роки.

Юлія ЛІПІЧ

×