23 листопада в Україні вшановують пам'ять жертв Великого Голоду 1932–1933 років.
— Причини Голодомору криються в історії становлення радянської влади, — каже член Асоціації дослідників голодоморів Наталія Суходольська, 70 років. — Перемога більшовиків над українцями під час протистояння 1917–1922-го зробила можливим Великий Голод. На початку існування СРСР вирішили винищити всіх: інтелігенцію, військових, священиків та українських селян. Останні — самобутні господарі, які ні від кого не залежали. Сита людина почувається вільною, а в них було все — через це першими й пішли під ніж. У 1930-х серед цього прошарку назрівав бунт.
— Більшовики це знали, — продовжує Наталія Суходольська, — бо добре пам'ятали махновщину (збройна боротьба українських селян проти будь-якої влади. — "ГПУ") і симпатії селянства до Симона Петлюри (голова Директорії Української Народної Республіки 1919–1920 років. — "ГПУ"). Тому били на випередження.
Тотально, цілеспрямовано знищували передусім сільських жителів. Ми тоді були селянською нацією. Ліквідовуючи селянство, більшовики винищували водночас і соціально загрозливу верству населення, і національно небезпечних українців. Кремль пригнічував і національний, і соціально-бунтарський дух одним махом. І багато чого в нього вийшло. Після 1933 року українці втратили здатність опиратися Москві.
Якою була б Україна, якби цього не сталося?
— Нас було б набагато більше. Тут була б ефективніша економіка.
Які наслідки Голодомору можемо спостерігати зараз?
— По-перше, в народу виник величезний страх, бо про це навіть говорити не можна було. Страх залишився. По-друге, після колективізації люди перестали любити землю так, як раніше. По-третє, підприємливість уже не була потрібна, головне — пристосуванство. Усе це ми досі відчуваємо на собі. Тобто говоримо насамперед про психологічні наслідки. Їх важко точно виміряти, але вони є.
Як оцінюєте ставлення президента Віктора Януковича до Голодомору?
— Він, по суті, й не знає, що той Голодомор означає, тому йому не болить. Одного разу я була на телебаченні, і Янукович казав, що голоду нема і не було. Під час перерви у нього запитала: "Невже з ваших ніхто не постраждав?" Відповідає: "Постраждали". І почав перелічувати. Від подиву я не знала, що відповісти: на публіку каже одне, а мені — інше. Радянська звичка лицемірити — це теж наслідок Голодомору.
Коментарі