— Через карантин закрила студію. Вирішила шити маски, бо не змогла купити. Якщо і знаходила, то ціни були завищені у 10–20 разів, — говорить львівська дизайнерка Катерина Чверенко, 27 років.
В інстаграмі записала звернення, що безкоштовно принесе маски людям, які не можуть їх придбати.
Напередодні Великодня зустрічаємося на вул. Ярослава Мудрого у Львові. Катерина тримає аркуш із контактами майже 20 людей.
— За три дні пошила понад 200 масок. Частину відправила поштою, — каже.
У Залізничному мікрорайоні на вулиці чекає 29-річна Євгенія Виндер. Із початку обмежень сидить удома з чоловіком.
— Перший тиждень провела в піжамі. Думала пересидіти, не переодягаючись і працювати лежачи, — розповідає. Надіває отриману маску. — Почала боліти спина. Вирішили робити зарядку. З квартири виходимо раз на тиждень — викинути сміття й купити продуктів.
На вул. Тараса Шевченка віддаємо рожеву маску 27-річній Оксані.
— Живу одна, — каже. — Почала правильно харчуватися. З'явився час на справи, які відкладала. Коли сумно — спілкуюся із друзями по відеочату. Чую багато теорій про вірус. Дехто каже, що він штучний.
До 34-річного Дениса Навроцького добираємося на околицю. Курить біля власної столярної майстерні.
— Нових замовлень немає. Люди стали економити, — говорить. — Дружина Ольга на карантині нудьгує.
Перші два тижні сварилися. Не вміли жити разом. До цього бачилися годину зранку перед роботою і кілька годин увечері. Вихідні проводили у друзів або її батьків. Стали заново вибудовувати стосунки.
На розвезення масок витрачаємо 4,5 год.
3 
1
Коментарі