"Укрзалізниця" продовжила рух потягу Вінниця — Гайворон №667/668 ще на рік. Рейс залишили через письмові скарги пасажирів, хоч мали скасувати 26 травня як збитковий.
— Може, цей поїзд невигідний для держави. Але для нас — єдине, що по карману. Я підщитав, що їздити ним у чотири рази дешевше, чим маршруткою. Наприклад, поїзд до Генрихівки (станція у селі Красносілка Бершадського району Вінниччини. — "ГПУ") за місяць туди й назад хаває 108 гривень, а маршрутка — 480, — каже 25-річний Сергій Тихоненко з райцентру Гайворон на Кіровоградщині. Він один із 10 активістів, які об'єдналися в групу у соціальній мережі "Вконтакте" і протягом місяця добивалися, щоб цей рейс залишили: дзвонили на гарячу лінію "Укрзалізниці", писали звернення з проханням не скасовувати рейс. — Ми дзвонили "Укрзалізниці", Кіровоградській облраді й меру Вінниці. Залізниця відписала, що потяг залишать, бо він має соціальну значимість. Таки відстояли.
Потяг курсує двічі на тиждень. Із Гайворона вирушає в понеділок та четвер о 23.46. Із Вінниці — у понеділок і п'ятницю о 15.50. Долає 194 км зі швидкістю 32 км/год. На Вінниччині перетинає шість районів — Вінницький, Немирівський, Гайсинський, Теплицький, Томашпільський та Бершадський. Сполучає з обласним центром малі села, до яких інший транспорт не ходить. Поїзд має три загальні та два плацкартні вагони. Вміщає 352 пасажири.
Минулої п'ятниці купуємо квиток до Гайворона за 14 грн на вільне місце в загальному вагоні. Плацкарт — удвічі дорожчий.
Близько 15.50 синій потяг прибуває на колію Вінницького залізничного вокзалу. Дві сотні людей з валізами й картатими сумками біжать до вагонів. 70-річна Надія Кравчук із села Ситківці Немирівського району тягне "кравчучкою" білий мішок із цукром.
— Поможи, синочок. Отамо в мене дві сумки, треба занести, — смикає за лікоть високого худорлявого хлопця з рюкзаком, який стоїть у черзі до п'ятого загального вагона. — Продала цибульку й сало, а купила сахарцю і круп.
Хлопець іде за торбами. Заносить у тамбур, допомагає жінці підняти "кравчучку" з мішком.
— Спасибі, синок, — Надія Іванівна гукає вслід хлопцю. Тупцює в тамбурі з "кравчучкою". Заступила дорогу чоловіку з велосипедом і пенсіонеру з поламаним стільцем.
— Бабушка, идите уже в вагон, — каже провідниця Ольга Куценко. — Таке враження, що зайшли не 81 людина, а 181.
Рушаємо. Люди займають місця. Сідають по п'ятеро на нижні сидіння. Великі торби ставлять під ноги, піднімають на верхні полиці. За 30 хв. у вагонах чутно, як тріщить соняшникове насіння. Купи лушпиння на столиках та в людей на колінах. Сміття падає на долівку з облізлою коричневою фарбою.
— По дорозі за три з половиною часа встигаю з'їсти три-чотири пачки сємєчок. Їду провідати батьків у селищі Дукля в Теплицькому районі. Якби цей поїзд відмінили, я б лічно вийшов на протест. Це єдінствєнний транспорт, яким можна доїхати в наші кущі, — випльовує лушпиння вінничанин Петро Підкрушний, 50 років. Запиває мінеральною водою.
— Як це хтіли поїзда відмінити? — 40-річна Олена Крива підводить очі від сканвордів. Працює нянею у Вінницькому дитсадку №31. — Нащо тоді на станції Генрихівка поробили ремонти, поставили євровікна? По цій лінії більше ні один поїзд не ходить.
— Будуть там самі жити. А нас возять, як скотину, — відказує сусідка.
— Чув, це син Януковича привласнив лінію й тепер, що схоче, те й зробить з нами, — додає сивий літній чоловік.
— Хай тільки попробує. Я за цей поїзд готова зубами гризти. Батьки перекриють дорогу, бо всі студенти ним на учобу добираються, — додає Оксана Раєць. — Мені до Красносілки дорога у 12 гривень обходиться. Автобусом було б 50.
Поїзд зупиняється 21 раз. Найдовше стоїть на станції у Гайсині на Вінниччині — 5 хв. На інших — по хвилині. Рухається чітко за графіком. Краєвиди видно погано, бо вікна зовні заляпані синьою фарбою.
Замовити чай та каву можна лише у плацкарті. Коштує 3,50 грн. Там вдвічі менше пасажирів, бо кожен займає окреме сидіння. Їдуть переважно студенти. Щоб не нудитися, везуть ноутбуки й переглядають фільми. Дехто грає в карти, слухає музику в навушниках.
— Мені по студентському білет 9 гривень обходиться, а в загальному вагоні — 5. Але я загальним ніколи не їздила, там немає де сісти, — розповідає 20-річна Віталіна Романовська із села Носовці Гайсинського району. Дивиться з двома подругами фільм по ноутбуку. — Назад до Вінниці поїзд їде в 3.24. Трохи страшнувато вночі, ще й підстанцію розвалили, через кришу дощ тече.
Третина пасажирів виходять на станції Ситківці. Це — жителі шістьох ближніх сіл. Ще зо два десятки сходять на станції Генрихівка. До Гайворона потяг рушає напівпорожній.
Підняли ціну зі 170 гривень до 500
— Скорочення електропоїздів ударило по найбідніших, — говорить 45-річний Михайло Задорожній, голова депутатської комісії з питань транспорту та зв'язку у Львівській обласній раді. — Ці люди тепер мають пересідати на вдвічі дорожчі автобуси.
Укрзалізниця робить усе для власного збагачення. Це монополіст, що підпорядковується уряду. Пасажирські перевезення збиткові. Тому залізниця хоче перейти в основному на вантажоперевезення, які приносять надприбутки. Ще в радянські часи збиткові пасажирські перевезення покривалися прибутковими вантажними.
Думаю, зараз розчищається дорога для майбутньої приватизації "Укрзалізниці". Неприбуткові галузі прибирають, щоб новий власник отримав дохідну структуру. Так само зробили з "Укртелекомом". Його приватизували і ліквідовують збиткове дротове радіо.
Доки залізниця є державною структурою, вони не могли в кілька разів підняти ціну на проїзд, наприклад, у напрямку Львів — Київ. Тому пішли іншим шляхом. Ніби купили нові надшвидкі потяги й одразу ціна на квиток виросла зі 170 гривень до 500.
Наша комісія звернулася до залізниці з проханням не скорочувати певні напрямки приміського сполучення. Прийшла така відповідь: пропонують обласній раді створити комунальне підприємство, що взяло б на баланс поїзди і саме перевозило пасажирів на певні напрямки. А прибутковими перевезеннями будуть займатися вони.
У ситуацію мав би втрутитися Антимонопольний комітет. А громадськість повинна бунтувати, не дозволяти забирати рейси.
2 
1
Коментарі
3