"Грицько Яременко, а по-сільському Сидор, захтів в Америку". Так моя бабуся Роза починає розказувати про нашого односельця із Рахнів Гайсинського району на Вінниччині. Він помер від голоду через патріотизм і впертість.
1914 року Грицько залишив у селі жінку з дітьми й поїхав за океан. Одружився з американкою і, як каже бабуся, став фабрикантом. Любив шикувати й ходити з дружиною в кіно. Перед сеансом крутили короткі кінодокументи. В одному з них американці показували кадри революційного розгрому, жорсткої колективізації й жахливого Голоду. Грицько покидав дореволюційне село із ситими селянами, церквою та вишневими садами. Не повірив зйомці, встав посеред кінозалу й голосно сказав, що це неправда. В Україні такого бути не може. Пізніше продовжував захищати батьківщину в якійсь американській інстанції. Там йому сказали залишити США за 24 год. і не розводити пропаганди.
Грицько повернувся до української дружини. Односельці виходили на вулицю подивитись, як він ішов у білих штиблетах, із ціпком і великою дерев'яною валізою. У ній екс-фабрикант привіз американський одяг — капелюхи, костюми, кашемірове пальто. Це було 1933 року. Грицько прямував до своєї хати поміж здуті трупи собак. Спродав і вимінював на їжу все привезене вбрання. Коли воно закінчилося, вмер від голоду. Кілька його дітей теж не пережили тих років. Дочекалися нового врожаю дружина з двома дітьми.
3 
1
Коментарі